Суперечки про вакцини, зміну клімату чи результати виборів часто сприймаються надто особисто не тому, що співрозмовник має іншу думку, а тому, що ми вважаємо цю думку фактично помилковою. До такого висновку дійшли поведінкові науковці, які вивчають роль переконань у політиці та повсякденному житті. Їхнє нове дослідження, засноване на чотирьох опитуваннях за участю понад 2000 дорослих американців, показує, що людей значно більше турбують чужі переконання, коли ті спираються на неправильну інформацію, а не просто відрізняються від власних.
Різниця між «не згоден» і «ти помиляєшся» принципова. Наприклад, двоє людей можуть розходитися в поглядах на ідеальний рівень імміграції, але якщо один вважає, що іммігранти частіше скоюють злочини, ніж уродженці США, а інший переконаний, що статистика свідчить про протилежне, суперечка перетворюється на конфлікт про реальність та істину. Саме це розмежування, на думку авторів, є ключовим для розуміння поляризації суспільства, адже традиційні пояснення через «подібність переконань» — так звану гомофілію — не повністю описують механізм неприязні.
В одному з експериментів учасників просили згадати ситуацію, коли інша людина вірила в щось інше. Ті, хто описував випадок із фактично помилковим переконанням, повідомляли про значно сильніші емоції — роздратування, фрустрацію та засмучення. Наприклад, один учасник згадував суперечку про те, чи шкідливі газовані напої та фастфуд: він вважав позицію друга фактологічно хибною, і це викликало набагато гострішу реакцію, ніж розбіжності щодо спільного проживання пари до шлюбу, які сприймалися як різниця в пріоритетах.
Інше опитування показало, що чим упевненіші учасники були в хибності думки автора гіпотетичного допису в соцмережах на чутливі теми — від зміни клімату до смертної кари, — тим більше вони хотіли уникнути, не довіряти або заблокувати цю людину. Водночас упевненість у тому, що думка просто інша, не передбачала такого уникнення. У фінальному експерименті з вигаданими історіями про сусіда, який вважав політика корумпованим, учасники отримували однакові факти, але різне формулювання: «інші переконання» чи «помилкові переконання». Друге формулювання стабільно викликало значно більше занепокоєння.
Науковці пропонують кілька пояснень, чому хибні переконання так дратують. По-перше, вони можуть призводити до поганих рішень, які зачіпають не лише носія думки, а й оточення — як у випадку з антивакцинаторством. По-друге, такі переконання загрожують відчуттю спільної реальності, адже люди покладаються на інших, щоб осмислити світ. По-третє, хибність сприймається як сигнал про упередженість чи ірраціональність співрозмовника — явище, відоме як наївний реалізм, коли людина вважає свій погляд об'єктивним, а чужі — викривленими інтересами.
Водночас дослідження не стверджує, що люди байдужі до відмінностей. Учасники соціального експерименту рідше уявляли близькі стосунки — родинні чи романтичні — з тими, чиї погляди відрізнялися, навіть якщо не вважали їх хибними. Спільні цінності виявилися важливішими для вибору партнера чи близького друга, ніж для стосунків із сусідами, колегами чи незнайомцями онлайн. Для менш інтимних зв'язків саме сприйняття «помилковості» стало головним чинником негативних емоцій та уникнення.