Слідство у справі «Мідас», яку розпочали Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), офіційно закрили приблизно 4 листопада. Операцію тривали майже рік, і попереду у справи ще тривалий судовий розгляд, який може затягнутися на роки. За оцінкою автора колонки, яка спирається на дослідження Transparency International Ukraine, справа вже змінила розстановку сил у владі, хоча гра, за його словами, ще не завершилася.
Розслідування почалося з записів, пов’язаних із Мідічем, і поступово переросло у ширшу схему. Окремим епізодом стала справа «Форест Гамп»: після того, як суд обрав заставу Галущенку, слідчі вийшли на інших фігурантів. За версією слідства, заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра могла організувати збір 150 мільйонів гривень. У серпні її звільнили з посади, а Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про її взяття під варту. Таким чином, один епізод послідовно привів до наступного, і слідчі розширювали коло підозрюваних у міру нових доказів.
Окрема лінія стосується колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. 28 листопада в нього провели обшуки, після чого він втратив посаду. Раніше, у травні, йому повідомили про підозру в іншій справі. У справі, яку називають «Карфаген», ідеться про можливе відмивання 460 мільйонів гривень через будівництво котеджів. Цей епізод призвів до відставки Генерального прокурора та арештів високопосадовців прокуратури. Згодом з’явилися повідомлення про підозри посадовцям СБУ, Національної поліції, а також працівникам Офісу президента та прокуратури, тобто справа вийшла за межі одного відомства.
Після цих подій кадрова картина у владі змінилася. Єрмака на посаді керівника Офісу президента замінив Буданов, і, за оцінками дослідження, управлінська модель в Офісі відчутно змінилася. Галущенко та Грінчук залишили урядові посади, а в «Енергоатомі» з’явилося нове керівництво. Водночас за рік парламент не ухвалив жодного закону з антикорупційного плану «Качка–Кос», що, на думку авторів, демонструє розрив між викривальними справами і законодавчими реформами.
Автор колонки звертає увагу й на тиск на НАБУ та САП. Йдеться про кримінальні провадження проти детективів, стеження та дискредитаційні кампанії, які, за його словами, мають на меті послабити антикорупційні інституції. Попри це, Єврокомісія у звіті від 4 листопада назвала «Мідас» прикладом якісної роботи антикорупційних органів. Водночас Брюссель загалом підвищив оцінку готовності України в антикорупційній сфері, але прямо вказав на тиск і пасивність у реформах. Тобто міжнародна оцінка поєднує визнання роботи детективів із застереженням щодо політичної волі.
Від України у Брюсселі вимагають розширити юрисдикцію НАБУ, забезпечити незалежність у справах народних депутатів і ухвалити антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки. Ці вимоги прямо пов’язані з тим, що здатність антикорупційних органів доводити справи до кінця залежить від законодавчих рамок. За даними дослідження, довіра громадян до НАБУ зросла, однак жодна інституція поки що не досягає 2,5 бала з 5 можливих. Це означає, що суспільна довіра до антикорупційної системи загалом залишається низькою, попри окремі успіхи правоохоронців.