Попит на електроенергію від дата-центрів зростає швидше, ніж мережа встигає його покривати. За оцінкою Goldman Sachs, споживання цих об'єктів у США зросте з 31 ГВт у 2025 році до 66 ГВт у 2027-му. Це стільки ж, скільки потрібно для живлення понад 50 мільйонів домогосподарств. Водночас поставки газових турбін, на які орієнтувалися оператори для нової генерації, вже розписані до 2028 року. Тому дедалі більше гравців шукають альтернативу в так званих віртуальних електростанціях.
Віртуальна електростанція (VPP) не є фізичним об'єктом із турбінами чи сонячними панелями. Це система, яка об'єднує розподілені ресурси: домашні батареї, розумні термостати, а також промислові споживачі, навантаження яких можна регулювати. Оператор координує ці пристрої так, щоб у пікові години одні з них віддавали потужність у мережу, а інші тимчасово знижували споживання. Фактично мережа отримує гнучкий ресурс без будівництва нової станції.
Ідея має й політичний вимір. За даними видання, американці в ході проміжних виборів 2026 року фактично відхилили розвиток дата-центрів у своїх громадах, тож будівництво нових великих генеруючих потужностей і нових центрів обробки даних дедалі частіше зустрічає місцевий опір. Саме тому VPP виглядають прийнятним компромісом, принаймні на перехідний період.
Крис Волкер із Grid Alternatives називає віртуальні електростанції технологією-мостом. Його головний аргумент полягає в тому, що пілотні проєкти мають довести можливість масштабування, а не лишитися демонстраційними. Водночас він, як і інші учасники ринку, не вважає питання закритим.
Найбільший із перших проєктів з'явився в Міннесоті. У квітні регулятори штату схвалили віртуальну електростанцію на базі батарей вартістю 430 мільйонів доларів, відому як Capacity*Connect. Окремо енергокомпанія Xcel Energy разом із компанією Sparkfund планує розгорнути 200 МВт батарей. Це приклад того, як розподілена генерація починає конкурувати за місце в планах регуляторів поряд із традиційними проєктами.
Google разом із компанією Voltus будує віртуальну електростанцію потужністю 1 ГВт у Вірджинії. Її тестують у мережі PJM, одному з найбільших регіональних операторів систем передачі в США. У Північній Каліфорнії ініціатива SHARE, яку реалізують PG&E, Google та Rewiring America, підключає домашні батареї до спільної системи. Тобто йдеться не лише про промислових споживачів, а й про звичайні домогосподарства.
Окремий експеримент проводить Grid Alternatives у Форт-Вейн, штат Індіана. Там близько 12 домогосподарств отримали модернізацію: встановили батареї та сонячні панелі. Цей пілот цікавий тим, що відбувається в місті, де вже йде суперечка навколо великого дата-центру. Google планує там проєкт Zodiac вартістю 2 мільярди доларів на 700 акрах, і цей задум зустрічає місцеві протести. Тож пілот у Форт-Вейн одночасно є і технічним, і соціальним експериментом.
Економічна логіка VPP теж обговорюється. Дослідницька група Brattle Group підрахувала, що покращення використання мережі на 10% могло б знизити тарифи приблизно на 3,4%. Міністерство енергетики США оцінює, що вже розгорнуто близько 30 ГВт потужності віртуальних електростанцій, а до 2030 року їх потенціал може сягнути 160 ГВт. Водночас Amazon у рамках програми Built Together пообіцяла мільярд доларів на community benefits протягом п'яти років, що показує, як великі технологічні компанії намагаються компенсувати місцевим громадам вплив своїх об'єктів.
Попри оптимістичні цифри, у технології є відкриті питання. Невідомо, чи VPP справді надійно балансують пікове навантаження на перевантажених лініях електропередачі. Не визначено, як фінансувати розподілені ресурси у великому масштабі протягом 10–15 років. І поки немає відповіді на те, чи дані програми SHARE за приблизно рік доведуть, що модель можна масштабувати.
Для українського ринку ця історія важлива не лише як енергетичний сюжет. Дата-центри, хмарні сервіси та великі цифрові платформи дедалі частіше приходять із запитами на потужність, а мережа в Україні має власні обмеження. Українські ІТ-команди, які планують інфраструктуру чи працюють із хмарними провайдерами, вже тепер мають враховувати енергетичні ризики та умови підключення. Розподілена генерація з батарей і гнучкого споживання є поки що американським досвідом, але логіка «керувати попитом замість лише нарощувати потужність» може стати актуальною і для нас.