П’ятнадцятирічна Белінда Бутер взяла на себе турботу про молодших брата Джека, якому 12 років, і сестру Емі, якій 6. Батьки дітей відправилися на Аляску гасити лісові пожежі, а формально за родину відповідає сувора тітка Луїза. Сама Белінда вважає себе «справжнім, хоч і таємним, босом Бутерів». Це роман Сьюзен Палмер «The Booker Rebellion», рецензію на який опублікувало видання Kirkus Reviews.
Діти живуть глибоко в горах Берегового хребта в Орегоні, де зростали, вивчаючи навички, необхідні в глушині. Їх навчили стежити за тваринами, орієнтуватися в лісі, готуватися до надзвичайних ситуацій і дотримуватися батьківського правила: «Звертай увагу. Оціни. Роби те, що потрібно». Саме це правило стає їхнім головним інструментом, коли спокійна лісова ніч раптово порушується. Тож коли Белінда вночі чує мотоцикл там, де його бути не повинно, вона разом із Джеком вирушає на розвідку. У лісі вони знаходять підозрілі сліди від шин, пошкоджені дерева та порожню кулеву гільзу, які сигналізують, що вдома відбувається щось недобре.
Сюжетною віссю стає бродяча собака з пораненою лапою, яку Емі назвала Меджик. Тварина ніби знає, куди вести, і саме вона приводить дітей до людської руки, що стирчить із свіжої могили. Це відкриття перетворює пошуки з дитячої цікавості на справжню небезпеку. Коли тітка Луїза зникає, а дорослі, яким діти мали б довіряти, починають поводитися дивно, брат і сестра покладаються на навички виживання, яких їх навчили батьки. Їм доводиться розплутувати змову, а поруч із нею насувається стихійне лихо, що може виявитися ще небезпечнішим.
Рецензент відзначає, що Белінда від початку виглядає переконливо компетентною. Її впевненість здається щирою і спирається на досвід, а не на декларації, тож читач швидко вірить, що така героїня справді впорається з викликами. Палмер так само точно передає орегонську глушину: Великий Гай настільки тихий, що відчувається, ніби опинився в місці, яке «сам час поважає». Ця тиша підсилює контраст із подіями, які відбуваються в лісі вночі, і створює атмосферу, в якій довіра до дорослих поступово руйнується.
Авторка також вміло вибудовує напругу, і раптове знаходження руки названо справді шокуючим моментом. Далі Палмер переплітає реальні загрози лісових пожеж із значно фантастичнішою злочинною інтригою. Таке поєднання робить історію водночас тривожною і правдоподібною, адже пожежі є цілком реальною небезпекою для мешканців таких регіонів, тоді як змова залишається вигадкою. Рецензент підкреслює, що саме це переплетення надає сюжету динаміку.
Водночас рецензент зауважує, що віковий діапазон книжки лишається невизначеним. Темний дорослий матеріал співіснує з персонажами, які інколи здаються молодшими, і читач може не одразу зрозуміти, для якої аудиторії написано роман. Проте готовність Палмер сприймати дітей серйозно проявляється в їхніх здатних і симпатичних образах. Саме ця риса, за оцінкою рецензента, дозволяє книзі виділятися на тлі подібних історій і робить її цікавою для читачів, які люблять пригодницькі сюжети з елементами таємниці.