82% українців стикаються з проблемою доступу до ліків

82% українців мають проблеми з доступом до ліків. Я перечитав це кілька разів, бо не одразу повірив. Здавалося б, ми звикли до розмов про реформу, про електронні рецепти, про нові корпуси лікарень, про пакети нсзу. Але за всіма цими змінами стоїть цифра, яка показує зовсім іншу реальність: переважна більшість домогосподарств стикається з труднощами, коли їм потрібні ліки.

За даними вооз, йдеться не лише про ціни, хоча саме вартість препаратів називають головним бар'єром — 59% респондентів. А ще 35% дорослих відкладали лікування. Не тому що не хотіли. А тому що не могли собі дозволити. І це, на мій погляд, найважливіше. Бо коли людина відкладає візит до лікаря, вона не просто чекає кращих часів — вона дозволяє хворобі розвиватися. А потім приходить у стаціонар уже з ускладненнями, які коштують дорожче і лікуються складніше. Виходить такий собі замкнений круг: економія на ліках сьогодні обертається дорожчим лікуванням завтра. І платить за це не лише людина, а й система.

Я вивчаю медицину. І коли бачу такі цифри, розумію: проблема не в тому, що лікарі погано працюють. Проблема в тому, що людина іноді просто не доходить до лікаря. Бо боїться рахунку, а не діагнозу. І жодна реформа не матиме сенсу, якщо цей страх залишиться. Можна скільки завгодно говорити про якість послуг і про нові стандарти, але якщо пацієнт на порозі лікарні вже думає, скільки це йому коштуватиме, — розмова про якість стає теоретичною.

На мою думку, доступність — це не лише наявність лікарні поруч чи кількість відновлених корпусів. Це впевненість, що лікування не стане фінансовим ударом для родини. Поки цього немає — красиві цифри у звітах не мають значення. Можна відкрити сто нових відділень, але якщо людина не йде туди, бо не знає, чи вистачить грошей на курс лікування, — система не працює. І це той розрив, який мене турбує найбільше: між тим, що ми будуємо, і тим, що реально відчуває людина.

Я не хочу сказати, що нічого не робиться. Робиться багато. Але мені здається, що ми досі оцінюємо успіх за тим, що легко порахувати, а не за тим, що справді має значення. Бо порахувати корпуси й гривні просто. А порахувати, скільком людям вдалося вчасно отримати допомогу, а скільком — ні, значно складніше. Хоча саме це питання і є головним.

А ви стикалися з тим, що відкладали візит до лікаря через гроші? Напишіть у відповідях — цікаво почути реальні історії, а не лише статистику. Бо за кожною цифрою стоїть конкретна людина, яка одного дня вирішила, що лікування зачекає.