Wireva

Авторка голосу Джоні з GTA розповіла, як персонаж переслідує її 17 років

Актриса, яка озвучила персонажа Джоні в доповненні The Ballad of Gay Tony до Grand Theft Auto IV, пригадала, як запис 2009 року став частиною її кар'єри й досі нагадує про себе фанатам і колегам.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

Актриса, яка 2009 року озвучила персонажа Джоні в доповненні The Ballad of Gay Tony до Grand Theft Auto IV, розповіла, що роль досі переслідує її понад 17 років. Це історія про випадкову роботу, яка стала частиною її професійної репутації, і про те, як цифровий слід працює проти тих, хто хотів би залишити минуле позаду. Для індустрії, яка працює з ігровою аудиторією та персонажами, така історія показує простий факт: голос і образ, записані один раз, можуть жити в мережі набагато довше за сам проєкт.

Авторка розповідає, що тоді щойно закінчила Tisch School of the Arts при Нью-Йоркському університеті і безперервно ходила на кастинги. Між невеликими ролями, зокрема епізодом у Law & Order і другорядною роллю в серіалі, були місяці без роботи. Коли знайомий зі школи запропонував озвучити персонажа для The Ballad of Gay Tony, вона погодилася, не питаючи про сценарій і не знаючи, як її героїня взаємодіє зі світом гри. Запис голосу зайняв кілька годин у студії Rockstar Games у SoHo. Усі її репліки стосувалися нічного клубу, а роль полягала в тому, щоб видати рядки у голосі саркастичної менеджерки. За основу вона взяла одну зі своїх менеджерок із кав'ярні, де працювала офіціанткою.

Авторка визнає, що не усвідомлювала масштабу гри. Її батьки-педагоги суворо ставилися до відеоігор, тож в GTA вона раніше не грала. Вона також не знала, що гравці можуть взаємодіяти з персонажами далеко за межами розмови, зокрема у насильницьких і сексуалізованих сценаріях. За її словами, навіть якби знала, вона, найімовірніше, все одно взяла б роботу, адже Джоні була аватаром, а вона актрисою. Головною проблемою стала наступна хвиля: у 2010 році на неї почали надходити листи від фанатів персонажа. Більшість із них були короткими й дивними, а деякі відверто відчайдушними, і вона навчилася, що іноді найкраща відповідь на таку пошту, це її відсутність.

Пізніше, поки вона створювала власну веб-серію і будувала медіакар'єру, колишня актриса закрила свій сайт. Листи припинилися у 2011 або 2012 році, а коли Instagram запровадив прямі повідомлення, вони повернулися, хоча й рідше. Під час пандемії, керуючи редакційною командою, що включала розділ про ігри, вона згадала про свою роль на одній із онлайн-зустрічей, щоб налагодити контакт із колегами. Один із продюсерів, який був на дзвінку, згодом подарував їй постер із Джоні. На ньому персонаж святкує з пляшкою шампанського в рожевій сукні. Виявилося, що деякі члени її команди були підлітками, коли вийшла гра, і це ще раз показало, наскільки довго живе така згадка.

Її історія також говорить про зміну культури онлайн-присутності. Авторка каже, що їй вдалося прибрати з інтернету значну частину свого двадцятирічного віку, і що, на її думку, це вдасться лише старшим мілениалам, адже мережа стає дедалі постійнішою. Водночас Джоні час від часу повертається в її професійне життя, частково через те, що Rockstar Games залишається сильним культурним явищем, а частково через те, як гравці поводяться з персонажами, особливо жінками. Для маркетологів, продюсерів і команд, які працюють з ігровими брендами, це нагадування про те, що голоси, образи й навіть епізодичні ролі стають частиною довгого цифрового сліду. Його варто враховувати заздалегідь у договорах, брифах і стратегіях комунікації, якщо проєкт планується як масштабний і довгостроковий.