Колишній прем’єр-міністр Румунії Ілі Болоджан в інтерв’ю виданню Profit.ro визнав, що підвищене оподаткування контрактів part-time не є справедливим заходом. Водночас він назвав «бюджетною аристократією» керівників державної адміністрації та державних компаній, які отримують надто високі доходи порівняно з послугами, що вони надають населенню. За його словами, така ситуація є прямим прикладом того, як публічні кошти витрачаються без належного зв’язку з результатом.
Болоджан пояснив, чому уряд обрав підвищення податку на додану вартість замість глибших структурних змін в адміністрації та державних компаніях. У його оцінці реформа витрат на державний апарат потребувала б більше зусиль, ніж простіше рішення на кшталт зміни податкових ставок. Саме це протиставлення стало центральним у його критиці: податкові інструменти, на його думку, були обрані там, де системні зміни в управлінні були складнішими, але необхідними. Інтерв’ю було опубліковано у форматі аудіо, а окремі тези Болоджана супроводжуються прямими цитатами.
Окремо Болоджан говорив про опір реформам у самій державній адміністрації. Виступаючи на саміті Rethink România, він розповів, що під час перебування на посаді прем’єра зіткнувся з сильним спротивом змінам. За його словами, частина урядовців підтримувала ідею реформ лише на словах, а дехто ставився до них із відвертою неприязню. Він навів репліку, яку, за його переказом, почув у Уряді від людини з функцією ухвалення рішень: «Îi dresăm și pe ăștia», тобто «Їх теж дресируємо», а також зазначив, що в Уряді є й раціональні люди, з якими можна працювати.
Цей епізод, за словами Болоджана, показує, наскільки складно проводити зміни в інституціях, де частина керівників не готова до відповідальності за результат. Він також зазначив, що в уряді були люди, які розуміли необхідність змін, і саме вони мали бути головною опорою реформаторів. Таким чином, конфлікт стосувався не лише окремих рішень, а й загальної культури управління державними структурами.
Фактично Болоджан визнає, що шлях до бюджетної стабільності, який обрав його уряд, мав слабкі місця. Податкове навантаження на частину працівників, які мають гнучкі контракти, він оцінює як несправедливе, а реформу державного сектору називає складнішою, ніж здається. Його критика спрямована як на принципи розподілу коштів, так і на управлінські практики в державних структурах, зокрема на надмірні доходи керівників на тлі слабкої якості послуг.
Заява Болоджана привертає увагу до дискусії про ефективність державних витрат та баланс між скороченням дефіциту бюджету і справедливістю оподаткування. Для бізнесу та працівників це питання має прямий вплив: від того, які інструменти обере держава, залежить і розмір податкового навантаження на ринок праці, і стабільність фінансових очікувань компаній. Саме тому обрані Урядом рішення щодо TVA та оподаткування гнучких контрактів залишаються предметом публічних суперечок.