Частка українців, які безпосередньо стикаються з корупцією під час взаємодії з державою, скоротилася майже вчетверо за останні 18 років. Якщо у 2007 році дві третини громадян мали такий досвід, то минулого року в корупційні ситуації потрапляв лише кожен п'ятий. Водночас близько 90% населення стабільно заявляють про значну поширеність корупції в країні, що свідчить про стійкий розрив між суспільним сприйняттям і реальною практикою.
Така тенденція не є унікальною для України. У Португалії лише 1% населення стикалися з корупцією або були свідками її проявів, тоді як 94% оцінюють її як дуже або досить поширену. Схожа ситуація спостерігається в Греції, Іспанії, на Кіпрі, у Словенії та інших європейських країнах, де корупційний досвід мають менш ніж 1 з 10 громадян, натомість 9 з 10 переконані в надмірній корумпованості своїх урядів.
Експерти наголошують, що розрив між сприйняттям і досвідом не означає, ніби оцінки громадян є виключно медійно згенерованою ілюзією. Кожен показник має свою цінність та обмеженість. Сприйняття відображає загальне відчуття проблеми в суспільстві, але часто за корупцію люди сприймають інші негаразди в економіці чи державному управлінні, зокрема неефективний менеджмент і хибні управлінські рішення. Крім того, інтенсивна боротьба з корупцією у вигляді постійних викриттів і розслідувань неминуче створює враження, ніби її стає дедалі більше.
Рівень корупційного досвіду, своєю чергою, є комплексною характеристикою якості взаємодії громадян із державою як захисником, арбітром, регулятором і надавачем послуг. Чим менше корупції в таких відносинах, тим вони прогнозованіші та ефективніші. Сучасна антикорупційна політика зосереджена на вдосконаленні державних процедур, дерегуляції, автоматизації процесів і цифровізації сервісів, що сприяє зменшенню корупційних ризиків.
Показовим є прогрес у сфері державних послуг. У 2014 році лише 5% громадян позитивно оцінювали їх якість, і приблизно стільки ж користувалися онлайн-сервісами. У 2025 році користувачами державних е-послуг були вже 60% українців, а 85% з них дали позитивну оцінку своєму досвіду. За цей самий період майже утричі скоротилася кількість населення та підприємців, які потрапляли в корупційні ситуації.
Тенденція до зменшення корупційного досвіду характерна практично для всіх сфер, з якими найчастіше контактує населення. З 2021 по 2025 роки частка громадян із корупційним досвідом у медицині, освіті, будівництві, земельних відносинах, діяльності правоохоронних органів і наданні послуг енергетичними компаніями скоротилася в середньому удвічі. Найменше корупційних практик наразі в діяльності центрів надання адміністративних послуг — лише 5%, що доводить антикорупційний ефект від оптимізації держпослуг, зокрема через усунення прямого контакту громадян із посадовцями.
У європейському контексті Україна демонструє результати, співмірні з багатьма країнами ЄС. Від показників Хорватії та Болгарії, де корупційний досвід мають 12% і 14% населення відповідно, Україну відділяють лише кілька відсотків. Водночас до Португалії з її 1% ще досить далеко. Серед країн-кандидатів на вступ до ЄС Україна з показником 18% дещо випереджає Чорногорію, Сербію, Північну Македонію та Албанію, де оприлюднені дані «Євробарометру» зафіксували певне зростання корупційного досвіду громадян.
Таке порівняння не є спробою применшити власні проблеми, а свідчить про те, що Україна досягла істотних результатів в антикорупційній політиці. Ключове завдання надалі — зберегти позитивну динаміку, для чого, за оцінками експертів, у країни є необхідна база.