Wireva

ARD показує документальний фільм про Оллі Діттріха до його 70-річчя

До 70-річчя коміка Олллі Діттріха ARD показує документальний фільм «Мистецтво бути Оллі Діттріхом». Стрічка розповідає про його шлях від провального музиканта до культового комедіанта.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

До 70-річчя коміка, музиканта й актора Оллі Діттріха режисер Ерік Фрідлер випускає документальний фільм про нього. Стрічка «Мистецтво бути Оллі Діттріхом» вийде в п'ятницю о 22:20 на каналі «Перший» (Das Erste), а згодом буде доступна в медіатеці ARD. Фільм намагається розгадати феномен Діттріха — митця, який уже десятиліттями розважає глядачів німецького телебачення.

Для документального фільму Фрідлер розмовляв не лише з самим Діттріхом, а й з його колегами та соратниками. Серед них Маріус Мюллер-Вестернхаген, Сандра Хюллер, Маттіас Брандт, Олаф Шольц, Бьярне Мадель, Вігальд Боннінг, Гуго Егон Бальдер та Естер Швайнс. Колеги описують Діттріха як «цілісний витвір мистецтва з неповторним гумором», як безстрашного, точного й розумного, а водночас як винахідника, майстра й спостерігача з широким діапазоном таланту.

Як розповідає фільм, Діттріх мріяв виступати на сцені ще в дитинстві. Першу нагоду він отримав підлітком у Гамбурзі, коли став учасником скіфл-гурту і виступав у відомому джазовому клубі «Онкель Пьо». Після навчання на театрального маляра в Гамбурзькій державній опері він працював у звукозаписній компанії Polydor: спочатку пакувальником на складі, згодом у творчому відділі й у сфері супроводу виконавців. Там він випустив і сингл під іменем Oliver Dittrich — шлягер «Ich bin 18» («Мені 18»).

Потім Діттріх прагнув художньої свободи та великих грошей як музикант. Він грав у шлягерних і олдівних гуртах на кшталт «Susis Schlagersextett» та «Tina und die Caprifischer», на поромах, у пивних наметах і на міських святах. Паралельно він писав пісні та записував демо. 1989 року вийшов його перший альбом, з яким було пов'язано великі сподівання. Він провалився, і Діттріх потрапив у темну, депресивну смугу. Мало доходів і зростаючі борги наблизили його до межі фізичного виживання, як він сам описує у фільмі.

З цієї кризи його вивів випадок. З міркувань арт-терапії він записував на свій автовідповідач маленькі дурні радіоспектаклі. Частину з них пізніше він екранізував під назвою «Olli, Tiere, Sensationen». На це звернув увагу комік Вігальд Боннінг, і незабаром вони разом привернули увагу і в музиці. Діттріх називає цей момент Великим вибухом своєї кар'єри. На початку 1990-х доля змінилася, і його гумор знайшов широку публіку.

1993 року Діттріх став учасником комедійної програми «RTL Samstag Nacht». Там він вражав пародіями на знаменитостей, як Міхаель Шумахер, Борис Беккер, Лучано Паваротті та Дітер Болен, а також власними персонажами, як сутенер Майк Гансен, мистецтвознавець Гаєо Шрьотер-Наумані чи інструктор з лижного спорту Гіджі Гофляйтнер. За сатиричне інтерв'ю «Zwei Stühle – eine Meinung» («Два стільці — одна думка») він разом із Бонінгом отримав премію Грімме.

Як «Die Doofen» («Дурники») Діттріх і Боннінг виступали з химерними піснями на кшталт «Mief! Nimm mich jetzt, auch wenn ich stinke!» і «Toastbrotbaby». Ці пісні потрапили на вершини хіт-парадів, продали 1,5 мільйона носіїв і навіть принесли дуету виступ як розігріваючої групи в стадіонному турі Bon Jovi. Інші нагороди здобули імпровізаційний серіал «Blind Date» з Анке Енгельке та пародії, зокрема на вигадану співачку Трікси Дьорфель і двійника Бекенбауера Шорша Айгнера.

Найбільшого успіху Діттріх досяг із персонажем, якого придумав ще на початку 1990-х: п'ятнадцятим філософом біля пивного прилавка Діттше. З 2004 року його можна було бачити на телеекрані в 30-хвилинній імпровізаційній програмі «Dittsche – Das wirklich wahre Leben» («Діттше — справжнє життя»), яка знімалася в гамбурзькій закусочній «Eppendorfer Grill-Station». Передача виходила 17 років. Серед численних гостей закусочної найзахопливішим для Діттріха був футболіст, яким він захоплювався з дитинства: Уве Зеєлер. «Він мені дуже подобався. Я хотів бути таким. Він мій великий герой», — каже Діттріх.