Канадська компанія Fairechild, яка шиє дощовики й верхній одяг у Дартмуті (провінція Нова-Скошія), на початку цього року опинилася перед вибором: або далі працювати з американськими покупцями на своїх умовах, або зупинитися. Вона обрала друге і на певний час призупинила відправки до США. Тепер відправки знову відкрито, але засновниця і дизайнерка бренду Табіт Осler розповідає, що повернення ринку принесло нові складнощі, з якими команда ще працює.
За словами Осler, які вона надіслала в листі, для компанії дев'ятирічної давності США завжди були головним ринком: на них припадає понад половина бізнесу. Продажі через Shopify у середньому становлять близько 10 000 канадських доларів на місяць, до цього додаються оптові поставки. Саме тому пауза в американському напрямку відчутно вдарила по виручці, хоча компанія не називає точних втрат.
Причиною зупинки стали торговельні напруження між Канадою та США. Для бренду з невеликим обсягом відправок вартість митних зборів виявилася надто високою: компанія змушена була покривати тисячі доларів витрат самостійно. У середині серпня вона призупинила доставку до США, щоб не працювати в мінус на кожному замовленні. Через кілька тижнів, уже перед публікацією матеріалу, відправки знову стали доступними.
Поточна модель доставки змінилася. Покупці тепер бачать вартість доставки, мита і податки ще на етапі оформлення замовлення в кошику. Для команди це означає перенесення частини витрат на клієнта, але прозоро і до оплати, а не після отримання посилки з несподіваним рахунком. Такий підхід давно використовують міжнародні D2C-бренди, і він дедалі частіше стає стандартом для трансграничної торгівлі.
Осler не уточнює, які саме проблеми виникли після повернення на ринок, лише зазначає, що вони ще не вирішені. Для українських команд, які продають в інтернеті за кордон, цей кейс показує типовий сценарій: одна країна дає більшість виручки, а будь-яка зміна митних правил або тарифів швидко б'є по бізнесу. Тому разом з оновленням чекаутa варто переглянути логістичні тарифи, рахувати маржу з урахуванням зборів і не покладатися на один ринок.
Окремо варто згадати супутній матеріал про репутацію брендів в епоху ШІ. За його даними, бренди контролюють лише близько 25% органічної видачі Google для компаній зі списку Fortune 1000, решту формують сторонні сайти, огляди й платформи. Сторонні джерела дедалі частіше впливають і на відповіді ШІ-пошуку. Автори радять регулярно перевіряти присутність бренду в пошуку та ШІ, оновлювати контент і виправляти помилки, а також вести постійний моніторинг. Для українських маркетологів це нагадування, що присутність на зовнішніх майданчиках працює так само, як і власний сайт.