27 вересня православні та греко-католики відзначають одне з дванадцяти найбільших свят — Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це свято належить до двунадесятих, тобто найурочистіших у церковному календарі, і присвячене вшануванню хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Дата має глибоке історичне коріння і супроводжується низкою народних традицій та обмежень, які здавна побутують в Україні.
Історія свята сягає IV століття. За переданням, у 326 році мати імператора Костянтина Великого, цариця Олена, вирушила до Єрусалима, щоб відшукати місце розп'яття Христа. Під час розкопок на горі Голгофі було знайдено три хрести. Щоб визначити, який із них є справжнім, їх по черзі прикладали до померлого, якого несли на похорон. Коли черга дійшла до одного з хрестів, померлий воскрес. Це й засвідчило його божественну силу. Згодом патріарх Єрусалимський Макарій підняв — «воздвиг» — хрест над натовпом, щоб усі віряни могли його побачити. На честь цієї події й було встановлено свято.
У народній традиції 27 вересня тісно переплелося з давніми звичаями. Цей день вважався початком осені, коли природа готувалася до зими. Селяни завершували збір врожаю, робили заготовки на холодний період. Водночас існувало чимало заборон, яких намагалися дотримуватися, щоб не накликати лиха. Зокрема, суворо заборонялося важко працювати — вірили, що це може призвести до хвороб або нещасть. Не можна було розпочинати нові справи, позичати гроші, сваритися та лихословити. Також не рекомендувалося ходити до лісу, адже вважалося, що там можна зустріти нечисту силу.
Попри обмеження, свято мало й світлі традиції. У цей день люди ходили до церкви, молилися перед хрестом, просили здоров'я та благополуччя для родини. Господині пекли обрядовий хліб у формі хреста, який потім освячували. Існували й прикмети: якщо на Воздвиження тепло і сонячно, осінь буде довгою, а зима — м'якою. Якщо ж птахи відлітають у вирій, зима наближається швидко. Перший сніг на цей день віщував ранні холоди.
Церковне свято Воздвиження Хреста Господнього нагадує вірянам про жертовність і смирення. У храмах цього дня відбуваються урочисті богослужіння, під час яких віряни вшановують хрест як символ спасіння. Священнослужителі наголошують на важливості духовного очищення та примирення з ближніми. Хоча багато давніх заборон мають радше народний характер, вони й досі зберігаються в побуті українців як частина культурної спадщини.
Отже, 27 вересня — це не лише релігійне свято, а й день, багатий на традиції та прикмети. Віряни прагнуть провести його в молитві та спокої, уникаючи важкої роботи й конфліктів. Дотримання цих звичаїв допомагає зберегти зв'язок поколінь і шанувати вікові надбання українського народу.