Середньому британському працівнику, щоб вийти із середнього класу і потрапити до найбагатших 10%, знадобиться 52 роки систематичних заощаджень. Йдеться про суму близько 1,3 мільйона фунтів стерлінгів, або приблизно 1,7 мільйона доларів. Такі висновки містяться в доповіді аналітичного центру Resolution Foundation, оприлюдненій у жовтні 2025 року.
Розрахунок виходить із припущення, що працівник не витрачає жодних коштів на рахунки й побутові платежі, тобто весь заробіток іде на накопичення. Авторка дослідження Моллі Брум, колишня економістка Resolution Foundation, наголошує, що соціальна мобільність у Британії залишається низькою. За її словами, ті, хто починав життя в заможних родинах, як правило, і надалі залишаються заможними, тоді як шлях угору для людей із середнім доходом надзвичайно довгий.
За словами дослідниці, з 2010 року нерівність посилюється насамперед через пасивні доходи. Зростання вартості нерухомості та інвестицій приносить прибуток тим, хто вже має капітал, тоді як заробітна плата не встигає за цими процесами. Саме тому накопичити значні активи для людини, яка живе лише на зарплату, стає дедалі складнішим, і цей розрив, за висновками доповіді, з кожним роком відчутніший.
У Сполучених Штатах ситуація має схожий вимір, але цифри інші. Опитані працівники заявляють, що для відчуття багатства їм потрібно близько 2,3 мільйона доларів. Окреме дослідження оцінює вартість так званої американської мрії в 4,4 мільйона доларів. Під американською мрією тут розуміють приватний будинок у передмісті, двох дітей, щорічну відпустку та новий автомобіль, тобто набір благ, який для багатьох сімей є звичним ідеалом добробуту.
Розрахунки видання Investopedia показують, що ця мрія коштує більше ніж на мільйон доларів перевищує сукупний дохід за все життя. Медіанний тижневий заробіток працівника, який працює повний робочий день, за даними Бюро статистики праці США, становить близько 1232 доларів. За таких доходів досягнення суми в 2,3 мільйона доларів зайняло б понад 35 років повної зайнятості, а 4,4 мільйона доларів — майже 70 років, за умови що жодних витрат не сплачується.
Ці оцінки показують, наскільки довгим є шлях від зарплати до справжнього багатства. Навіть за відсутності витрат для більшості працівників він розтягується на десятиліття, а отже, для тих, хто має менший стартовий капітал, різниця в результатах накопичується з роками.
Експерти звертають увагу, що прогнози не враховують інфляцію, фінансові потрясіння та вплив автоматизації. Інфляція вже зменшує купівельну спроможність домогосподарств, а слабкий ринок праці та розвиток штучного інтелекту, за оцінками, додають нових ризиків для працівників. Тож наведені терміни накопичення радше показують масштаб розриву, ніж прогнозують реальний перебіг подій, і фактичний час, потрібний для досягнення цих сум, найімовірніше, буде іншим.