Зростання цін на базові товари в більшості країн, зокрема у США, поки що не дотягує до рівня кризи вартості життя, попри те що громадяни відчувають сильний фінансовий тиск. Таку картину показує тест, побудований на визначенні Міжнародного валютного фонду, який проаналізувала організація World Data Lab напередодні проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада.
Тривога людей є відчутною. У опитуванні AP-NORC, проведеному в середині жовтня, 84% виборців назвали вартість життя серед найважливіших питань. За даними KFF з вересня, 52% непокоїлися через можливість купувати їжу, а 51% через оплату комунальних послуг. Через це в медіа дедалі частіше вживають термін «криза», зокрема Bloomberg розмістив відповідні матеріали під рубрикою «US Cost-of-Living Crisis», а CNBC писав про «кризу доступності».
Критерій МВФ шукає різкий стрибок цін на базові товари: ситуація вважається кризовою, коли зростання витрат на харчування, житло й транспорт за квартал перевищує звичайне зростання країни більш ніж удвічі від її типового коливання. За цим тестом у цьому році такий стрибок зафіксовано у 10 із 99 обраних країн. У 2022 році тест спрацював у 62 країнах, серед яких були США, Велика Британія та Німеччина.
США наблизилися до такого стрибка, але не перейшли межу. Базові витрати зросли на 2,7% у другому кварталі, що є четвертим найвищим показником з 2005 року. Три вищі квартальні показники припали на несприятливі періоди: рецесію 2008 року та найгіршу за чотири десятиліття інфляцію у 2021 і 2022 роках. Тому США, за висновками дослідників, опинилися на межі кризи вартості життя, але поки перебувають під фінансовим тиском, а не в кризі.
Головним аргументом на користь такого висновку є поведінка споживачів. Криза починається тоді, коли люди починають купувати менше, а не лише коли зростають обов’язкові витрати. Американці в середньому купують на 1,4% більше додаткових товарів, таких як одяг, меблі, дозвілля та обіди поза домом, з урахуванням інфляції. Найяскравішим свідченням є ресторани: витрати на одну особу там цьогоріч вищі, ніж у будь-який рік щонайменше з 2018 року.
Водночас відчуття кризи має під собою реальні підстави. Американці витрачають приблизно на 48% більше на особу, ніж у 2019 році, але після вирахування зростання цін середня людина купує лише близько на 16% більше. Цього року приблизно 63% кожного додаткового долара йде на подорожчання. Схожа суміш песимізму та витрат спостерігається і в інших країнах. Індекс споживчої впевненості ОЕСР, який щомісяця відображає ставлення людей до їхніх фінансів, у більшості з 41 охопленої країни нижчий за довгостроковий середній рівень. Проте у всіх, крім двох (Південна Африка та Бельгія), люди все ще купують більше додаткових товарів. Китайські споживачі почуваються ще похмурішими, ніж американські, але купують приблизно на 5% більше, а німці, також песимістичні, купують трохи більше.
Окремо дослідники перевірили міста США. За даними Бюро статистики праці, у п’яти міських агломераціях ціни зросли достатньо, щоб це вважалося стрибком: у Детройті, Бостоні, Нью-Йорку, Сан-Франциско та Філадельфії. Національний показник такого стрибка не показав. Ці п’ять міст, таким чином, відповідають першій частині визначення МВФ. Найбільше ціни зросли в Детройті, але витрати на особу на додаткові товари там усе ще збільшуються на 1,03%, тоді як у типовій спокійній агломерації ця цифра становить 1,45%. Люди в усіх п’яти містах продовжують купувати більше, тож справжньої кризи, яку описує МВФ, поки немає.
Де ж тоді криза вже почалася? Не в десяти країнах, де зафіксовано стрибок базових цін. Там витрати на додаткові товари зростають приблизно так само швидко, як і в країнах зі стабільними цінами. Удар припав переважно на транспорт, який відображає вартість пального. Без транспортної складової вісім із десяти країн не потрапили б до цього списку, серед них Франція та Таїланд.
Ознаки справжньої кризи проявилися в інших 18 країнах, переважно в Африці та на Близькому Сході, від Південної Африки до Кувейту та Катару. Там дедалі більше людей потрапляють до найбіднішої групи споживачів. Лише за цей рік до неї приєдналися 13 мільйонів людей. У середньому люди в цих 18 країнах купують менше їжі та додаткових товарів, ніж рік тому. Два з цих держав, Іран та Ірак, які найбільше збільшили цю групу, постраждали від війни на Близькому Сході, що триває цього року. Витрати на особу в Іраку на додаткові товари скоротилися приблизно на десяту частину, однак прогнозується, що більшість втрат буде відновлено у 2027 році.
Разом ці 18 країн мають 5,8% населення світу, але купують лише 1,3% додаткових товарів, тож їхні скорочення мало впливають на світові витрати. Отже, вартість життя, яка домінує в передвиборчій дискусії в США, породила фінансовий тиск, а не кризу, адже люди платять більше, але все ще купують більше.
Дослідники очікують, що у 2027 році ситуація зміниться незначно: витрати на додаткові товари зростатимуть у США, а також в десяти країнах зі стрибком цін і більшості з 18 країн, що зазнають скорочень, відновлюватимуться. Тому слово «криза» дещо перебільшує те, з чим стикається більшість домогосподарств цього року. Водночас залишаються три серйозні ризики: війна підняла нафту на 68% з лютого, іпотечні ставки зросли до 7,3%, а спад у сегменті акцій штучного інтелекту вдарив би по найбагатшій десятій частині населення, яка володіє 88% американських акцій. Який би кандидат не переміг 3 листопада, підтримка домогосподарств, за висновками дослідників, працюватиме найкраще, якщо враховуватиме не лише ціни, які люди платять, а й те, скільки вони ще купують.