З вересня 2026 року російські удари по українському тилу зазнали нової ескалації: на фронті з'явилися реактивні «Шахеди», які суттєво ускладнили роботу Повітряних сил. Ворог регулярно обстрілює металургійні підприємства, промислові об'єкти, склади ритейлерів, вокзали, поїзди, торговельні центри, АЗС і навіть дитячі садки. У відповідь мегаполіси — Одеса, Запоріжжя, Дніпро, Харків і Київ — вчаться жити в режимі, коли тривога лунає ледь не нон-стоп, а лінія фронту дедалі більше розмивається з тилом.
Одеса стала своєрідним антирекордсменом: лише за один день, 18 вересня 2026 року, тут пролунало 20 сигналів повітряної тривоги — абсолютний показник за час повномасштабної війни. Попри це, масового закриття бізнесів немає. Підприємці пристосувалися до перманентної небезпеки, хоча зазнають матеріальних втрат: пошкодження приміщень, нові ремонти, простої під час тривог, витрати на генератори, акумулятори та резервний інтернет. Буває, що навіть після прильотів поруч бізнес відчиняє двері одразу після прибирання наслідків — головне, аби приміщення залишалося придатним до роботи.
Великі ТРЦ і мережі в Одесі переважно мають формальні протоколи безпеки, але реакція дедалі більше залежить від типу загрози. На ракетну небезпеку реагують жорсткіше й призупиняють роботу, тоді як під час загрози дронової атаки не всі магазини повністю закриваються. Великі комплекси використовують паркінги як укриття, дрібний бізнес орієнтується на найближчі міські сховища та часто ігнорує тривоги. Люди й далі ходять за покупками, хоча доставка стала звичнішою. Деякі заклади, як-от «Метро» чи McDonald's, можуть повністю закриватися під час тривог, натомість АТБ працює.
Школи в Одесі намагаються максимально зберігати очне навчання, але тривоги порушують розклад: діти переходять в укриття, повертаються в класи, і за кількох тривог протягом дня навчальний план фактично зривається. У невеликій частині шкіл уроки продовжують безпосередньо в укриттях, в інших переходять на дистанційний формат. Транспорту не вистачає, але він не зупиняється під час тривог — його роботу можуть порушувати прильоти, перекриття вулиць, аварії контактної мережі чи відключення електроенергії. Найбільш гнучкі маршрутки, тоді як комунальні трамваї та тролейбуси сильніше залежать від централізованих рішень. Через тривоги часто затримуються міжміські автобуси та поїзди.
АЗС в Одесі не мають єдиного загальноміського правила про повне закриття, але за останній місяць дедалі більше заправок перестають працювати в тривогу. Місто живе під загрозою ударів безпілотниками, ракетами, балістикою, а віднедавна ще й керованими авіабомбами. Через це місцеві щораз частіше визначають особистий рівень ризику й серйозніше реагують на загрозу балістики, ніж на довгу тривогу через БпЛА. Укриттів побільшало, зокрема мобільних, але доступність до них залишається нерівномірною по районах. Частина людей регулярно спускається в сховища, інші через звикання дедалі частіше ігнорують сигнали.
Нової масової хвилі виїзду з Одеси, подібної до весни 2022 року, немає, хоча після особливо важких атак окремі родини тимчасово виїжджають у західні області або за кордон. Роботодавці стали значно терпимішими до запізнень через тривоги, нічні атаки, проблеми з транспортом чи світлом: де можливо, використовують гібридний формат, змінюють графіки або просто враховують, що частина робочого дня може пройти в укритті. Культурне життя триває — концерти, вистави, фестивалі, лекції. Організатори обов'язково мають план дій на випадок тривоги: перерва, евакуація в укриття, перенесення або відновлення заходу після відбою. Збереглося навіть вечірнє життя, особливо в Аркадії чи в центрі, де можна зустріти сотні туристів і місцевих, хоча активності обмежують комендантська година та ризик атак.
Запоріжжя, на відміну від Одеси, є прифронтовим містом, тож усі види російського озброєння прилітають сюди в повному обсязі. Мешканці розповідають, що зараз ситуація залишається складною, але місто продовжує жити й адаптуватися. Дніпро, Харків і Київ також вибудовують власні моделі виживання в умовах реактивної війни: десь це стосується роботи транспорту, десь — навчання, бізнесу чи укриттів. Спільним для всіх залишається одне — необхідність щодня балансувати між безпекою та звичайним життям, яке триває попри постійні тривоги.