Колишній прем’єр-міністр Угорщини Міклош Немет заявив, що молодий Віктор Орбан, нині колишній глава уряду, міг співпрацювати з комуністичними спецслужбами. За словами Немета, у 1990 році тодішній міністр оборони Ференц Карпаті передав йому три рукописні доноси, автора яких Немет не зміг встановити. Ідеться про інформацію, яку журналіст Сабольч Паньї оприлюднив у своєму розслідуванні.
Згідно з описом Немета, доноси стосувалися товаришів Орбана по строковій службі в місті Залаєгерсег. У документах, як повідомляє Немет, описувалися поведінка, політичні, сексуальні та релігійні погляди військовослужбовців. Сам Немет не може підтвердити, хто їх написав, і не має можливості перевірити автентичність почерку. Він повернув папери і, за його словами, не залишив копій, тож перевірити їх самостійно він не міг.
Заява Немета датована 30 березня 2026 року. Документи згодом зникли, і їхнє нинішнє місцезнаходження невідоме. Заголовки окремих публікацій припускають, що вони можуть зберігатися в Москві, однак це лише припущення, яке не підтверджено джерелами. Представник Орбана назвав інформацію фейком і тим самим заперечив причетність свого керівника до будь-якої співпраці зі службами.
Немет вирішив говорити публічно після зміни влади в Угорщині та ухвалення закону про доступ до архівів. Саме нова правова основа зробила можливим розсекречування матеріалів минулого. У вересні він передав відповідні матеріали до архіву, тобто їхня подальша доля тепер залежить від архівних процедур і перевірок. Публікація Паньї з’явилася на тлі ширшого процесу розсекречування.
Цей процес набрав масштабу 4 листопада, коли Угорщина оприлюднила десятки тисяч файлів служб безпеки комуністичної доби. Серед них опинилися матеріали, що стосуються різних людей і періодів, і кожен документ потребує окремої перевірки. Саме тому оприлюднення великої кількості файлів не означає автоматичного підтвердження конкретних звинувачень, зокрема щодо Орбана.
Окремо в ці дні з’явилася інша новина з того ж політичного контексту: прокуратура нещодавно затримала колишнього голову центрального банку Дьєрдь Матолчі. Ці події показують, наскільки гостро в Угорщині триває суспільна дискусія про минуле та про відповідальність політиків за нього. Питання, як держава ставиться до спадщини комуністичних служб, стає дедалі помітнішим у публічному житті країни.
Важливо, що твердження про донощицтво Орбана ґрунтуються насамперед на свідченні Немета та на документах, які самі по собі не збереглися. Незалежне підтвердження їхньої достовірності наразі відсутнє. Це означає, що питання залишається відкритим, а роль архівів і подальших перевірок стане вирішальною для того, чи отримає воно відповідь.