Британський підприємець Тім Арму продав свій перший бізнес за £110 тис. у 17 років, але вже за 12–15 місяців втратив усі ці гроші через інвестиції в активи, у яких не розумівся. Про це він розповів у інтерв’ю виданню Fortune.
Арму, який приїхав до Великої Британії дитиною без грошей і зв’язків, почав підприємницьку діяльність у 14 років із репетиторської служби. За шість тижнів він масштабував її до 65 репетиторів. Згодом він створив видання Entrepreneur Express, яке у 17 років продав компанії Horizon Media. «Цю компанію купили за £110 тисяч. Я — цей хлопець із Південного Лондона, і я думав: це ж £110 мільйонів», — згадує він. «Тож я зазнався, став зарозумілим і почав інвестувати в те, про що не мав жодного уявлення».
Переконаний, що ранній успіх відкрив йому секрет швидкого збагачення, Арму спробував перетворити статок на пасивний дохід. Частину коштів він вклав у партнерський сайт для стоматологів, який, на його думку, мав вистрелити. Цього не сталося. Потім він звернувся до спред-бетингу. «Я думав, що вже робив це раніше, тож просто зроблю знову. Мені здавалося, що я вмію заробляти гроші, а спред-бетинг виглядав легким способом їх заробити… Дурість. За 12–15 місяців усе зникло», — розповів підприємець.
Зрештою Арму повернув гроші й заробив більше — єдиним способом, який справді знав: будуючи новий бізнес. У 2017 році, коли більшість його університетських однолітків розважалися, він на другому курсі заснував Fanbytes — агенцію інфлюенс-маркетингу, клієнтами якої згодом стали уряд Великої Британії, Deliveroo і Samsung. У 2022 році Brainlabs придбала її за восьмизначну суму, коли Арму було лише 27 років.
Після продажу Fanbytes Арму зіткнувся з тим, що раніше зневажав. Роками він не мав співчуття до засновників, які описували відчуття порожнечі після великого виходу з бізнесу. «Коли я будував, я читав історії людей, які казали, що відчувають порожнечу після продажу бізнесу, і думав: ну гаразд, друже. Якщо ти порожній із £10 мільйонами на рахунку, то обійми свої гроші й не відчуватимеш порожнечі», — сказав він. Приблизно пів року після продажу Арму почувався «на вершині світу». Але потім порожнеча, з якої він раніше насміхався, наздогнала його. «Я точно це відчув. О, і що тепер? І це “що тепер?” тривало близько двох років».
За його словами, проблема була не в раптовому багатстві, а в тому, що він був настільки зайнятий будівництвом, що не замислювався, як виглядатиме життя після продажу. «Це було просто: будуй бізнес, продай бізнес, зароби гроші, помри. Ніби нічого після цього не існувало». Він почав питати себе: хто я без бізнесу? І що робитиме для роботи, якщо йому вже не потрібно працювати? «Мені довелося наполегливо працювати, щоб не пов’язувати свою особистість із досягненнями», — сказав Арму, додавши, що на розділення великого успіху та его пішов приблизно рік. «Це було важливо… мені довелося пройти через чималі ментальні, психологічні зміни».
Історія Арму не унікальна. Аріанна Гаффінґтон, яка понад десять років будувала Huffington Post, а у 2016 році залишила компанію, щоб заснувати Thrive Global, каже, що бачила безліч керівників із такою ж проблемою. Деякі, за її словами, залишаються на роботах, які вже не люблять, лише тому, що вихід здається втратою себе. «У мене є друзі-СЕО, які перестали любити свою роботу, але бояться піти. Фінансову пастку побачити набагато легше, тоді як пастка ідентичності менш відчутна, але не менш реальна», — сказала вона. «Вони настільки ототожнюють себе з роллю СЕО, ведучого вечірнього шоу чи будь-якою великою посадою з визнанням, що це стає їхньою ідентичністю».
Співзасновник і СЕО Airbnb Браян Ческі зростав із думкою, що успіх принесе йому захоплення, а великі гроші «вирішать усі проблеми». Але блокбастерне IPO компанії у 2020 році, попри те що зробило його мільярдером, він назвав «одним із найсумніших періодів» свого життя. Співзасновник Loom Вінай Хіремат після продажу компанії Atlassian за $975 млн описав крах ідентичності у блозі з відвертою назвою «Я багатий і не маю уявлення, що робити зі своїм життям». «Я загубив себе», — написав він, додавши, що раптове багатство дало йому «безмежну свободу», але не дало розуміння, як її використати.