Угорщина відзначає 70-ту річницю початку антикомуністичного повстання 1956 року. Урочистості в Будапешті зібрали гостей з усієї Європи, а сама дата стала символом не лише історичної пам'яті, а й політичного повороту після нещодавньої зміни влади в країні.
Повстання розпочалося 23 жовтня 1956 року, коли на площі Кошута перед парламентом зібралися близько 200 тисяч людей, вимагаючи змін. Частина натовпу попрямувала на бульвар Дожа, де було повалено десятиметрову шеститонну статую Сталіна. Після того як 25 жовтня підрозділи державної безпеки відкрили вогонь по мирних демонстрантах, повстанці почали озброюватися, а угорська армія значною мірою перейшла на бік революції.
До влади прийшов уряд на чолі з популярним реформаторським комуністом Імре Надем, який проголосив демократичний соціалізм із свободою преси, зібрань і релігії та легальними політичними партіями. Політичних в'язнів було звільнено. Однак 1 листопада Надь оголосив про вихід Угорщини з Варшавського договору — військового блоку на чолі з СРСР. Захід у розпал холодної війни не зміг надати угорцям військової допомоги проти московської ядерної держави.
4 листопада радянські війська жорстоко придушили повстання у вуличних боях. Для відновлення диктатури Москва поставила на чолі країни комуністичного функціонера Яноша Кадара, який розгорнув безжальний репресивний апарат. Понад 200 учасників революції, серед них Надь та його найближчі соратники, були страчені після військових судів. 22 тисячі людей опинилися у в'язницях, часто на довгі роки. Близько 200 тисяч угорців утекли через Австрію на Захід.
Згодом Кадар поступово послабив жорсткий контроль. Гаслом стало «Хто не проти нас, той з нами». Люди могли в невеликих масштабах займатися підприємництвом, а фермери — обробляти власні приватні ділянки поза колгоспами. Виникли такі поняття, як «гуляш-комунізм» або «найвеселіша казарма Східного блоку». Однак табу залишалося: про 1956 рік говорити було заборонено. Свинцева тиша огорнула криваво придушену революцію.
Ситуація змінилася лише в роки зламу 1989–1990. 16 червня 1989 року комуністи під тиском суспільства дозволили перепоховання Надя та його соратників. На жалобній церемонії на площі Героїв у Будапешті виступив молодий, тоді ще маловідомий студентський лідер. Його різка промова ознаменувала безповоротний розрив із комунізмом і миттєво зробила Віктора Орбана відомим на всю країну.
Згодом Орбан став найуспішнішим угорським політиком після зміни режиму. Він трансформувався з ліберала в консерватора, а потім у правого популіста. Як прем'єр-міністр він керував країною з 1998 по 2002 рік і з 2010 року до своєї поразки на цьогорічних виборах. Перебуваючи при владі, він розбудував корумповану напівавтократію. Тричі йому вдавалося переобиратися, поки громадянська партія «Тиса» Петера Мадяра не поклала край його 16-річному правлінню перемогою на парламентських виборах у квітні.
Коли Орбан з 2014 року дедалі більше зближувався з Росією Володимира Путіна, багато угорців сприймали це як зраду ідеалів 1956 року. Під час святкування 70-ї річниці революції Мадяр, його гості та громадяни країни згадують не лише мужній і трагічний виступ угорців проти панування імперіалістичної наддержави. Вони також радіють відходу від шляху в неволю, яким пішов Орбан, — навіть якщо той ніколи не сягав масштабів комуністичних репресій.
У рамках урочистостей у парламенті має виступити президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Через дві години прем'єр-міністр Петер Мадяр звернеться до громадян з промовою на площі Кошута перед парламентом. Федерального канцлера Німеччини Фрідріха Мерца представлятиме міністр транспорту Штеффен Більгер.