Після рішення Верховного суду США у червні 2023 року, яке заборонило враховувати расу під час прийому до Гарварду та Університету Північної Кароліни, очікувалося, що елітні університети відмовляться і від переваг для дітей випускників. Однак Гарвард досі публічно не скасував цю практику, а федеральне розслідування щодо неї триває вже третій рік.
Йдеться про так званий Z-List — маловідомий механізм зарахування, який не згадується на сайті приймальної комісії та не має відповідної графи в Common Application. Абітурієнтів, зарахованих через цей список, просять відкласти вступ на рік. Серед них часто опиняються діти надбагатих донорів, впливових випускників та глав держав, чиї академічні показники навряд чи дозволили б вступити через загальний конкурс.
Після заборони расових преференцій правозахисні організації подали федеральну скаргу, оскаржуючи переваги для спадкових абітурієнтів і донорів. Міністерство освіти США відкрило розслідування за цим фактом. Лише після цього Гарвард заявив, що «вивчає» окремі аспекти своєї приймальної політики. Відтоді університет, за наявними даними, продовжує досліджувати питання, чи має право народження в правильній сім’ї впливати на вступ.
Статистика не потребує тривалих студій. У період з 2009 по 2015 рік близько 34% абітурієнтів, чиї батьки навчалися в Гарварді, були зараховані, тоді як серед тих, хто не мав спадкового зв’язку, цей показник становив приблизно 6%. У багатьох елітних закладах частка спадкових студентів приблизно дорівнює частці першого покоління в родині, які вступають до вишу. Університети охоче звітують про показники першого покоління, але рідко розкривають відсоток зарахованих за спадковою перевагою.
Існує й іронія: з часом діти випускників з-поміж раніше недостатньо представлених меншин дедалі частіше потрапляють до спадкового пулу. Перевага, яка історично здебільшого допомагала білим абітурієнтам, поступово стає расово різноманітнішою. Але це не робить її виправданою — лише підкреслює абсурдність збереження привілею за народженням у той час, коли університетам заборонили враховувати расу.
Елітні університети пояснюють спадкові переваги тим, що лояльність випускників конвертується у філантропію, а фінансова підтримка потрібна для стипендій і досліджень. Джонс Гопкінс відмовився від спадкових переваг ще до рішення Верховного суду, а у 2018 році його випускник Майкл Блумберг пожертвував 1,8 млрд доларів на фінансову допомогу студентам, що дозволило університету стати permanently need-blind. Цей приклад показує, що велика філантропія не обов’язково вимагає преференцій для родичів.
Каліфорнія заборонила спадкові та донорські переваги у приватних неприбуткових університетах, які беруть участь у державних програмах фінансової допомоги. Стенфорд, аби не втрачати можливість враховувати зв’язки з alumni та донорами, вийшов із цих програм і замінив втрачене фінансування з власного багатомільярдного ендавменту. Це свідчить про те, наскільки високо елітні університети цінують такі переваги.
Для Гарварду це питання має особливе значення, адже він є орієнтиром для всієї американської вищої освіти. Куди прямує Гарвард, туди зазвичай рухаються й інші провідні університети. Тож від його рішення залежатиме, чи збережеться система, в якій народження в родині випускника чи донора важить більше за власні здобутки.