Світова кліматична конференція в турецькій Антальї, яка за планом мала завершитися у п'ятницю ввечері, імовірно затягнеться. Переговори зайшли в глухий кут через спірні питання, зокрема про відмову від вугілля, нафти й газу, та про нову ціль щодо електрифікації світової економіки.
Головна дискусія цього разу стосується того, чи вдасться домовитися про глобальну ціль електрифікації. Турецьке головування запропонувало збільшити частку електроенергії в кінцевому енергоспоживанні у світі з нинішніх 23 до 35 відсотків. Під цим мається на увазі енергія, яку використовують домогосподарства, промисловість, транспорт, сфера послуг, центри обробки даних і сільське господарство. За словами учасників, такий перехід дав би суттєвий приріст енергоефективності та допоміг би клімату, особливо якщо електрика вироблятиметься з відновлюваних джерел, таких як сонце, вода чи вітер.
Саме питання походження електроенергії стало предметом суперечок. У проєкті тексту, оприлюдненому в четвер, не було зв'язку з чистими джерелами енергії, хоча Німеччина та ЄС наполягали на його включенні. Багато промислово розвинених країн уже роблять ставку на електрику, тоді як менш розвинені держави просять підтримки, щоб пройти цей процес. Водночас великий опір чинять країни, які й досі значні кошти заробляють на продажу вугілля, нафти й газу, зокрема Саудівська Аравія та Росія. Тому залишається невизначеним, чи всі учасники переговорів зможуть підтримати цю мету.
Окремо наголошується на тому, що Сполучені Штати вийшли з Паризької кліматичної угоди і більше не беруть участі в переговорах. Попри це, навіть без США, у підсумковому документі, ймовірно, не буде чітко названо головну причину кліматичної кризи: спалювання нафти, газу й вугілля, яке становить найбільшу частку викидів парникових газів. Рішення про поступову відмову від викопного палива, ухвалене три роки тому в Дубаї, у найновішому проєкті згадується лише опосередковано. За спостерігачами, на це тиснули нафтовидобувні держави Перської затоки та Росія.
Ця ситуація пов'язана з принципом ухвалення рішень. На конференціях ООН з клімату постанови приймаються консенсусом, тож кожна країна фактично має право вето. Через це дедалі частіше формуються добровільні коаліції держав, які готові рухатися вперед, не чекаючи, поки останній учасник приєднається. Федеральний міністр навколишнього середовища Німеччини Карстен Шнайдер ще до завершення конференції оцінив її як успішну і послався саме на такі добровільні альянси. За його словами, без процесу конференцій сторін і глобальної кліматичної політики не було б рішень, які є сьогодні. Він додав, що дедалі більше держав представляють плани виходу з викопної енергетики.
Шнайдер також нагадав про добровільне зобов'язання Німеччини та інших держав замінити шестифтористу сірку, сильний парниковий газ, який використовують для забезпечення електромереж. Як і на інших кліматичних конференціях, у Антальї значна увага приділяється фінансам. Бідніші країни вимагають від промислово розвинених держав більше коштів на адаптацію до наслідків клімату та на енергетичний перехід. Німеччина та ЄС, посилаючись на обмежені бюджети, заявили, що не готові в Антальї брати на себе нові фінансові зобов'язання. Водночас, як зазначається, обсяги допомоги, яку, зокрема, сплачувала Німеччина, останнім часом зменшилися.