OpenAI заявила, що її мультиагентна система, керована непублічною внутрішньою моделлю, розв’язала одну з «задач тисячоліття» — довела, що рівняння Нав’є–Стокса можуть «вибухати» за певних умов. Це математичне доведення, якщо воно коректне, має значення для фізики, авіабудування та прогнозування погоди. Однак оголошення супроводжується серйозними звинуваченнями у можливому порушенні академічної етики з боку компанії.
Рівняння Нав’є–Стокса описують рух рідин і газів. Для практичних потреб вони працюють добре, але математики десятиліттями не могли довести, чи справедливі вони для всіх можливих взаємодій у всі часи. Завдання полягає у тому, щоб з’ясувати, чи існують особливі умови, за яких властивості рідини, як-от тиск або швидкість, прямують до нескінченності — так звана «сингулярність». Саме таку сингулярність, за словами OpenAI, і виявила її система.
Майже одразу після анонсу Трістан Бакмастер, математик з Інституту Куранта при Нью-Йоркському університеті, оприлюднив заяву, в якій поставив під сумнів методику OpenAI. Разом із колегою Левентом Альпьоге, який працює в Anthropic, Бакмастер використовував кілька моделей штучного інтелекту, зокрема Claude від Anthropic та Codex від OpenAI, щоб довести майже ідентичний результат для частини задачі. Вони спиралися на підхід, розроблений математиками Дієго Кордобою та Луїсом Мартінесом-Зороа, і досягли значного прогресу з середини серпня.
Бакмастер назвав цей момент «аналогом партії Deep Blue проти Каспарова» для математики, підкресливши, що це змінює підходи до навчання студентів, розподілу авторства та рецензування. Однак далі він зробив низку гострих заяв. За його словами, OpenAI наполегливо просила про телефонну розмову, яка відбулася 6 вересня. Під час розмови представники компанії визнали, що почали працювати над задачею лише за тиждень до того — після чуток про можливий прорив Anthropic. Вони також зізналися, що використали обчислювальні ресурси, вартість яких оцінюється приблизно у два мільйони доларів.
Найбільше занепокоєння Бакмастера викликало те, що модель OpenAI використала саме той підхід, над яким він і Альпьоге працювали майже рік. Він припустив, що компанія могла або навмисно отримати доступ до його акаунта в Codex, або навчити модель на його сесіях. Прямої відповіді від OpenAI на ці звинувачення на момент публікації не було, але в компанії наголошують, що використання великої кількості обчислювальних потужностей та координація тисячі суб-агентів були необхідні для досягнення результату.
Ця суперечка розгортається на тлі ширшої дискусії про те, як штучний інтелект змінює науку. З одного боку, AI демонструє здатність розв’язувати задачі, які вважалися нерозв’язними для людини. З іншого — питання авторства, доступу до даних і тиску на дослідників стають дедалі гострішими. Математик Теренс Тао, якого цитують у зв’язку з цією історією, раніше висловлював занепокоєння щодо того, як великі технологічні компанії можуть монополізувати наукові прориви.
Поки що невідомо, чи буде проведено незалежну перевірку доведення OpenAI, і чи визнає математична спільнота результат. Сам Бакмастер наголосив, що його робота з Альпьоге тривала майже рік і лише завдяки AI вони змогли завершити обчислення. Він також зазначив, що OpenAI «відчайдушно» просила про розмову, що може свідчити про спробу вплинути на його публічну позицію. Ця історія, ймовірно, стане прецедентом для майбутніх суперечок між академічною наукою та приватними лабораторіями штучного інтелекту.