Викрадення єдиної в Україні роботи Караваджо «Взяття Христа під варту», відомої також як «Поцілунок Іуди», з Музею західного і східного мистецтва в Одесі стало початком майже 18-річної історії пошуків, яка поєднала кримінальне розслідування, роботу під прикриттям і судові перипетії. Полотно зникло з музею вранці 31 липня 2008 року. Зловмисники проникли до приміщення через вікно, сигналізація не спрацювала, а картину варварськи вирізали з рами.
За гарячими слідами розкрити злочин не вдалося. Версії слідства, які часом потрапляли в медіа, не давали результату, а новина про те, що картину нібито знайшли в грудні 2008 року, виявилася фейком. Суспільний інтерес підігрівали оцінки вартості викраденого полотна, які сягали 100 мільйонів доларів. Лише через рік справа потрапила до Бориса Індиченка, який на той час очолював Управління спеціальних операцій МВС. Він мав досвід роботи в карному розшуку та підрозділах боротьби з організованою злочинністю, а також 40 років життя в Одесі, де багато разів ходив до музею «на Караваджо».
У вересні 2009 року заступник глави Міністерства внутрішніх справ повідомив Індиченку, що карний розшук затримав злочинця в іншій справі. Той запропонував поділитися інформацією про викрадачів картини в обмін на врахування цього в майбутньому вироку. Невдовзі до Миколаєва полетіла телеграма про відрядження майора Дениса Фомічова до Києва. Саме його обрали на роль «бариги під прикриттям», який знається на чорному ринку мистецтва. Перед цим на Фомічова чекала спеціальна підготовка.
«Найскладнішим було вбити в собі мента», — згадував згодом Денис. Після 10 років роботи в міліції, особливо на керівних посадах, він уже міг не показувати посвідчення. За його словами, коли 24 години на добу, 7 днів на тиждень дивишся на не найприємніших у світі людей, то виглядаєш відповідно. І цій особі з сірими олов'яними очима потрібно було надати нормальний людський вигляд. Денис став бізнес-партнером одного з друзів учасника банди. Спільний бізнес ішов непогано: столичне життя, гарний одяг, ресторани, алкоголь, дорогі автомобілі, великі гроші.
Окремою проблемою стало повернення державі зароблених у кримінальному бізнесі коштів. «Приносимо гроші в бухгалтерію, а нам кажуть: "Ми не можемо їх оприбуткувати, адже ви їх отримали злочинним шляхом"», — розповідав Фомічов. За його словами, справа доходила навіть до міністра юстиції, щоб якось юридично оформити ці суми. У розмові з новими «друзями» Фомічов нібито зізнався, що є родичем високопоставленого митника, має «вікно» на кордоні й знає людей, які купують предмети мистецтва зі складною долею. Бандити зацікавилися, але робити пропозицію не поспішали.
Часом до розслідувачів прилітали «чорні лебеді», зокрема від своїх. На пресконференції один із журналістів запитав тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, що той може сказати щодо Караваджо. Той відповів щось на кшталт: «Не хвилюйтеся, ми вже ввели в банду свою людину, скоро спіймаємо». А на той час єдиним таким у банді був Фомічов. Після того як хтось зателефонував його бізнес-партнеру і сказав, що Фомічов — мент, злочинці поставили на паузу всі розмови з ним про торгівлю мистецтвом. Далі чекати не мало сенсу: Дениса «законсервували» і відправили до Миколаєва. Проте окремий мобільник для контакту зі злочинцями завжди був із ним.
«Бізнес потроху згорнули, я сказав бандитам, що у мене справи з антикваріатом, і поїхав додому. А наші продовжили шукати картину силами інших агентів. Але то вже історія Романа», — згадував Фомічов. Роман Топілов, який відіграв непересічну роль у пошуках картини, через 26 років після тих подій сказав: «Караваджо наче дзеркало, що змінює долю тих, хто наближається до його картини».
Історія викрадення «Поцілунку Іуди» залишається одним із найгучніших злочинів проти культурної спадщини України. Вона поєднала біографію італійського художника, долі правоохоронців і злочинців, а також тривалий судовий процес після повернення полотна в Україну. У цій справі свідомо не торкалися питання, чи належить робота пензлю Караваджо, адже це окрема тема з давньою історією, яка не вплинула ні на наміри злочинців, ні на дії тих, хто шукав викрадену картину.