Еквадорський досвід доларизації виходить далеко за межі Кіто. Можливість відмовитися від національних валют і замінити їх доларом США активно обговорюють у Латинській Америці, а у Вашингтоні зростає інтерес до поширення використання американської валюти. Еквадор у цьому контексті є своєрідним природним експериментом: країна перевірила, чи витримує доларизована система тиск з боку ворожого до неї уряду.
Рафаель Корреа, який має докторський ступінь з економіки Іллінойського університету, виступав проти доларизації ще до її запровадження і до того, як очолив країну. Він керував Еквадором десять років, але так і не зміг демонтувати доларову систему, адже вона давала відчутні результати й користувалася широкою підтримкою населення.
Крах національної валюти, сукре, був стрімким. Наприкінці 1998 року за один долар давали 6 825 сукре, а вже наприкінці 1999-го курс сягнув 20 243 сукре за долар — валюта втратила дві третини вартості за рік. Падіння на цьому не зупинилося: протягом першого тижня 2000 року сукре знецінилося ще на 27,7% і сягнуло історичного мінімуму — 28 000 за долар.
Перед обличчям валюти, що вільно падала, банківської кризи та економіки, яка розвалювалася, президент Хаміль Мауад 9 січня 2000 року оголосив, що Еквадор замінить сукре на долар за курсом 25 000 сукре за долар. Президент США Білл Клінтон і міністр фінансів Лоуренс Саммерс підтримали цей крок.
Доларизація спрацювала. Інфляція різко впала, депозити повернулися в банківську систему, а економіка перейшла від негативного зростання до позитивного, причому лідером став експорт. Система, несприйнятлива до валютних криз, забезпечила стабільність. І хоча стабільність — не все, без неї все інше втрачає сенс.
Сьогодні доларизацію в Еквадорі підтримують близько 90% населення. Це найдовговічніший валютний режим країни від здобуття незалежності у травні 1830 року — він протримався довше за будь-яку конституцію. Його стійкість тим помітніша, що режим пережив президентство Корреа з січня 2007 по травень 2017 року.
Ще до приходу в політику Корреа публікував роботи із засудженням доларизації та окреслював план її згортання. На посаді президента він називав її «величезною помилкою» та «монетарним самогубством». Водночас він усвідомлював, що відкрита спроба дедоларизації спровокує паніку серед вкладників, економічний колапс і, ймовірно, імпічмент. Тому Корреа неодноразово запевняв виборців, що відмова від долара була б катастрофою і не входить до його планів.
Натомість його дії свідчили про інше. У перший рік на посаді він ліквідував один із природних складників доларизації — фіскальний якір. Еквадор мав нафтовий резервний фонд, який разом із доларом забезпечив країні першу серію одночасних профіцитів бюджету від початку нафтовидобутку. Корреа скасував фонд.
Того ж року він запровадив низку економічних заходів, що суперечили логіці доларизованої системи. Він закрив економіку для іноземного капіталу, вибірково оголосив дефолт за зовнішнім боргом попри рекордні нафтові доходи, запровадив податок на вихід кожного долара з країни та різко підвищив імпортні тарифи. Щоб контролювати приватні банки, він змусив їх репатріювати 45% ліквідності й розмістити її в центральному банку.
Корреа також запустив програму електронних грошей центрального банку. Її подавали як інструмент фінансової інклюзії, адже вона дозволяла еквадорцям платити через мобільний телефон. Але оскільки баланси випускав центральний банк, а не приватні банки, уряд міг використовувати їх для оплати своїх рахунків цифровими кредитами, не повністю забезпеченими доларами. Публіка не виявила жодного інтересу, і програму закрили.
Найбільш кричущим кроком стало пряме кредитування центральним банком державної скарбниці. Фактично це дозволило Корреа друкувати незабезпечені «еквадолари». За даними МВФ, фінансування уряду центральним банком сягало близько 10% ВВП, а найбільший обсяг кредитування припав на 2009–2014 роки. Ці позики мали сумнівну законність і суперечили засадам доларизованої системи.
Корреа визнали винним у хабарництві у справі Sobornos та засудили до восьми років ув'язнення. Він живе в Бельгії, поза межами дії вироку. Його спадок відчувається досі: повних переваг доларизації Еквадор не отримує, бо центральний банк досі встановлює процентні ставки й спрямовує банківське кредитування в привілейовані сектори. Крім того, залишкові обмеження на рух капіталу звужують доступ країни до найглибшого у світі пулу міжнародної доларової ліквідності.
Для країн, які зважують доларизацію, урок очевидний: долар виконує свою роботу. Упродовж 26 років Еквадор залишається захищеним від валютних криз і демонструє прийнятне економічне зростання, низьку інфляцію та зростання експорту.