У романі Джорджа Оруелла «1984» держава володіє достатніми ресурсами, щоб покращити життя населення, але правляча партія не має для цього наміру. Оруелл змальовує економіку, в якій постійна війна поглинає надлишок виробництва, дефіцит стає звичайною умовою існування, а бідність допомагає підтримувати соціальну ієрархію, яку майже неможливо оскаржити. Саме ця економічна логіка стоїть за історією Вінстона Сміта, і саме її аналіз перетворює дистопію на пояснення механізмів тоталітарної економіки.
Журналістська розшифровка тексту, опублікованого на сайті Economedia, звертає увагу на те, що для Партії добробут населення становить пряму загрозу. Книга досліджує не лише нагляд, який здійснює Великий Брат, а й спосіб, у який розподіл ресурсів і матеріальні умови життя можуть стати інструментами контролю над суспільством. Роман, виданий 1949 року, вказує на зв'язок між економікою, владою і свободою особистості.
В Океанії, за описом Оруелла, панує тоталітарна партія, мета якої полягає в утриманні влади безстроково. Суспільство поділене на Внутрішню партію, Зовнішню партію та проллів, найчисленнішу частину населення, позбавлену політичного впливу. Ці відмінності мають не лише адміністративний, а й матеріальний характер. Еліта користується привілеями, тоді як решта громадян живе в світі поганих продуктів, недостатніх товарів, занедбаного житла та речей, які важко здобути. Бідність у романі постає не лише наслідком неспроможності економіки виробляти більше, а й складовою механізму, через який Партія зберігає домінування.
Економічне пояснення з'являється насамперед у книзі, приписуваній Емманюелю Голдстейну, офіційному противнику Партії, яку Вінстон читає, намагаючись збагнути, як працює система. Текст стверджує, що промисловий розвиток створив можливість суспільства, в якому базові матеріальні потреби могли б задовольнятися у великих масштабах. Така трансформація зменшила б економічну залежність населення і могла б пом'якшити традиційні класові відмінності. Для керівників Океанії ця перспектива є загрозою, адже їхня влада ґрунтується на збереженні глибоко нерівної соціальної структури.
Центральна ідея, яку розвиває Оруелл, полягає в тому, що війна вже не обов'язково спрямована на завоювання територій чи отримання вирішальних стратегічних переваг. Океанія, Євразія й Остазія перебувають у майже безперервному конфлікті, з мінливими союзами та віддаленими фронтами. За поясненням Голдстейна, головна функція війни полягає в тому, щоб поглинати продукти людської праці без того, аби вони покращували рівень життя населення. Надлишок, який міг би піти на житло, харчування, освіту чи скорочення робочого часу, спрямовується на озброєння, військову інфраструктуру та знищення матеріалів у конфліктах.
Такий підхід дозволяє Оруеллу описати економіку, в якій війна виконує розподільчу функцію: вона не дає перетворити технологічний прогрес на загальний добробут. Для цього не обов'язково знищувати всі блага на полі бою. Достатньо, щоб ресурси, робоча сила і промислові потужності були спрямовані на діяльність, яка не збільшує доступність товарів для споживання. Важливо, що ця літературна конструкція не є універсальним поясненням реальних воєн, адже історичні конфлікти мають різні політичні, територіальні, економічні та ідеологічні причини. Проте в «1984» Оруелл показує систему, в якій тривання конфлікту стає корисним саме тому, що перешкоджає зміні соціальної структури.
Відтак роман поєднує політичну критику з економічним аналізом. Він нагадує, що контроль над виробництвом і розподілом ресурсів може бути не менш важливим для збереження влади, ніж нагляд і пропаганда, і що дефіцит може ставати інструментом підпорядкування. Для сучасного читача ця думка залишається актуальною як привід замислитися над тим, як матеріальні умови життя пов'язані зі свободою особистості.