Європейський механізм вуглецевого вирівнювання на кордонах CBAM може коштувати українським експортерам до $4,6 млрд у 2026–2030 роках. Таку оцінку озвучила Ксенія Орінчак, засновниця галузевої асоціації гірничодобувної промисловості України. За її словами, лише у 2026–2027 роках випадання експорту може сягнути $1,39 млрд, а найбільше під ударом опиняється металургія.
Головна складність полягає в тому, що в умовах війни складно перевірити реальні викиди вуглецю на підприємствах. Аудитори з ЄС часто неохоче відвідують українські заводи через ризики, пов’язані з бойовими діями. Якщо фактичні показники не підтверджені, для імпорту застосовуються типові значення ЄС, які можуть значно перевищувати реальні викиди. Саме тому навіть підприємства з відносно чистим виробництвом можуть отримати несправедливо високі розрахункові показники.
Орінчак навела приклад бесшовних труб компанії Interpipe. Типове значення ЄС для сталі становить 2,6 т CO₂ на тонну, тоді як, за наявною інформацією, електродугові печі Interpipe викидають близько 110 кг CO₂ на тонну сталі. Різниця між цими показниками демонструє, наскільки важливим є можливість документально підтвердити фактичні дані. Експортери, які не зможуть це зробити, за оцінкою Орінчак, можуть побачити падіння експорту на 41%.
Аналітичний центр GMK Center оцінює витрати гірничо-металургійного сектору за CBAM у 2026–2030 роках до €1,2 млрд. Втрати від експорту сталі можуть сягнути $1,4 млрд лише у 2030 році, а загальний вплив на ВВП може наблизитися до $5 млрд. Окремо Федерація роботодавців прогнозує втрати ВВП у розмірі $8,7 млрд у 2026 році, а Спілка промисловців і підприємців очікує падіння ВВП на 5% цього року. Ці прогнози відрізняються за методологією, тому їх варто розглядати як діапазон можливих наслідків.
За розрахунками, платежі за сертифікатами у металургії можуть разом скласти €1,2 млрд за п’ять років. У окремих випадках вартість сертифіката може досягати €590 за тонну при ринковій ціні €750–800. Саме ця різниця визначає, наскільки механізм стає відчутним для експортерів.
Водночас безпосередньо на експорт зерна, кукурудзи та соняшнику CBAM не поширюється, оскільки ці товари прямо не охоплені механізмом. Ризик стосується агробізнесу через добрива. Найчутливішими є карбамід і аміачна селітра, які мають високий вуглецевий слід. Якщо застосують надбавку €60–100 за тонну еквівалента CO₂, собівартість виробництва може зрости на 2–7%, що відобразиться насамперед на цінах на азотні добрива.
Експерти наголошують, що в найближчій перспективі на ціни сильніше впливатимуть ціни на газ, логістику та фінансування, ніж сам CBAM. Низьковуглецеві добрива у 2026–2027 роках, за очікуваннями, залишатимуться переважно експериментальними. Можливий вплив на доступ до преміальних ринків ЄС українська продукція може відчути з 2028 по 2030 рік, коли механізм набуде повної сили.