Північна Корея понад десятиліття цілеспрямовано шукає здібних школярів по всій країні та готує з них фахівців із кібероперацій. За даними колишнього викладача Кім Хин-кванга, який утік до Південної Кореї у 2004 році, відбір починається вже в середній школі, можливо з 11–12 років. Щороку до поглибленого вивчення комп’ютерних наук відбирають близько 150–200 учнів середніх класів, і це не разова кампанія, а усталена система, що працює з року в рік.
Коли таким учням виповнюється 17 років, найкращих відправляють до провідних університетів для додаткової перевірки. Саме на цьому етапі відсіюються ті, хто не відповідає вимогам, і лише невелика частина зрештою потрапляє до військового кіберпідрозділу. Тут, за повідомленнями, молодих фахівців навчають криптографії, вищої математики, іноземних мов і зворотної інженерії, тобто аналізу чужих програм для розуміння їхньої будови та слабких місць.
Північнокорейських хакерів пов’язують із рекордною крадіжкою криптовалюти з біржі Binance. Про причетність КНДР до цієї атаки повідомило агентство Reuters, і саме ця атрибуція лежить в основі повідомлень про такі операції. Водночас варто розуміти, що прямих офіційних підтверджень із боку Пхеньяна немає, а висновки базуються на аналізі дій, які приписують північнокорейським групам.
Випускники, які не стають хакерами, також мають чим займатися. За повідомленнями, багато з них пишуть програмне забезпечення та застосунки для західних компаній, працюючи дистанційно. Таким чином держава отримує доступ до іноземних валютних надходжень навіть поза межами кіберопецій, а технічна освіта стає ще одним джерелом валюти для режиму.
Ще у 2011 році Al Jazeera писала, що найкращих випускників направляють до елітних пхеньянських шкіл Кімсон-1 і Кімсон-2. Ці заклади давно вважаються осердям підготовки технічної еліти країни, і потрапити до них — означає отримати шанс на кар’єру, недоступну більшості ровесників. У 2015 році в Пхеньяні, за повідомленнями, з’явилася вулиця, названа на честь науковців «Мірає», а участь Кім Чен Ина в цьому проєкті також згадується в джерелах. Це свідчить про те, що розвиток технічних кадрів має для керівництва суттєве політичне значення.
Південнокорейська розвідка (NIS) оцінює, що станом на 2024 рік у кіберопераціях КНДР задіяно близько 8 400 осіб. Цю цифру, зазначають аналітики, важко перевірити незалежно, однак вона дає уявлення про масштаб явища, яке давно перестало бути маргінальним для держави.
Стимули для тих, хто потрапляє до програми, за повідомленнями, включають квартири в Пхеньяні, виплати у твердій валюті та, можливо, можливість виїзду за кордон. Видання TechFlow писало, що підрозділи можуть отримувати до 30% доходів від атак, однак ця інформація не підтверджена. Робочий графік, за даними, є напруженим, але деталі умов праці офіційними джерелами не підтверджені.
Аналітики наголошують, що державна підтримка знімає будь-які наслідки для хакерів, а отже дає їм змогу вдосконалювати методи без страху покарання. Лім Чон-їн, за повідомленнями, зазначав, що Сеул спрямовує найкращих студентів до медицини, тоді як Пхеньян — до ядерної фізики та кіберпрограм. Тобто вибір напрямів освіти в двох Кореях відображає різні пріоритети держав. Окремі цифри щодо рекрутингу та оплати праці походять від перебіжчиків і вторинних звітів, а не з перевірених офіційних записів, тож їх слід сприймати з обережністю.