Українські оборонні виробники попереджають, що нові експортні збори можуть повністю знищити прибутковість багатьох продуктів. Йдеться про постанову №875 від липня 2026 року, яка запровадила плату за експорт зброї та технологій подвійного призначення. Для частини компаній, за їхніми словами, це означає роботу майже без заробітку.
Згідно з постановою, для готової продукції та технологій подвійного призначення передбачено ставку 20 відсотків. Такий самий розмір стосується повторного експорту товарів, виготовлених із переданими технологіями. Для компонентів ставка становить 30 відсотків. Збір нараховується не від прибутку, а від вартості контракту і сплачується наперед. У разі відмови у видачі дозволу на експорт кошти не повертаються. Контракти вартістю менш як 15 мільйонів гривень звільнені від збору, однак на компоненти цей поріг не поширюється, тож для них звільнення не діє незалежно від суми.
Галузь вважає такі умови заборонними, особливо для компаній, які тільки починають експортувати. Три підприємства заявили, що збір може з’їсти всю маржу на багатьох позиціях. Замість цього виробники пропонують ставку 10 відсотків, гнучкий мінімальний розмір збору і нульову ставку для спільних підприємств. Невідомо, на чому ґрунтуються цифри 20–30 відсотків, а також чи піде уряд на компроміс щодо ставок. Саме це залишається головним питанням для тих, хто планує контракти на найближчі місяці.
Експорт зброї Україна відновила лише у 2025 році, у межах двох програм. За цей час на приватному ринку з’явилося близько десяти невеликих експортних контрактів, що свідчить про обмежений досвід компаній у такій торгівлі. Водночас основним шляхом виходу за кордон залишаються спільні підприємства. Українські компанії уклали 51 угоду про спільне виробництво за кордоном, і шість із них перейшли до серійного випуску. Серед прикладів названо Rheinmetall Ukrainian Defense Industry. Для таких проєктів збір стає особливо чутливим, адже саме спільні підприємства пропонують звільнення від нього у запропонованій галуззю схемі.
Щодо використання надходжень, у жовтні 2026 року ухвалено законопроєкт №15400, який створює спеціальний державний фонд. Кошти мають надходити через Міністерство оборони. Заплановано поділ навпіл: 50 відсотків підуть на закупівлю й ремонт техніки, ще 50 відсотків на виплати військовим. Водночас законопроєкт не визначає механізму переказу коштів, тоді як постанова вже чинна. Отже, виробники платять збори вже зараз, не маючи повної ясності щодо того, як і коли гроші будуть спрямовані до фонду.
Таким чином, суперечка зосереджена на балансі між наповненням державної скарбниці та збереженням конкурентоспроможності українських компаній на зовнішньому ринку. Поки що галузь очікує відповіді від уряду щодо можливого перегляду ставок, тоді як контракти вже укладаються на умовах, що діють сьогодні.