Автори опублікованої колонки вважають, що новий підхід до призначення наступного генерального контролера США має викликати занепокоєння. Йдеться про Управління підзвітності уряду (GAO), яким керує генеральний контролер. Це відомство допомагає Конгресу виконувати його конституційні повноваження щодо нагляду за виконавчою гілкою влади, тому, на їхню думку, процедура призначення має суворо відповідати закону.
За їхніми словами, сенатор Ренд Пол (республіканець від Кентуккі), голова Сенатського комітету з національної безпеки та державних справ, нещодавно і без правової підстави попросив надіслати йому імена кандидатів у короткий термін, щоб він рекомендував їх президенту. Водночас, згідно із Законом про GAO 1980 року, для цього створено десятичленну двопартійну та двопалатну Комісію з відбору генерального контролера. Пол є її членом як голова комітету, але не очолює Комісію. Вона має спільно підготувати й передати президенту список щонайменше з трьох кваліфікованих кандидатів.
Вакансія на посаді генерального контролера відкрита з 30 грудня 2025 року, однак Комісія, за словами авторів, жодного разу не збиралася. Попри це, Пол, як голова комітету, включив до порядку денного слухання 19 листопада 2026 року порожнє місце для неназваного кандидата. Того ж дня, 16 листопада, президент Трамп подав до Сенату ім’я свого кандидата. Автори не називають його, щоб не перетворювати дискусію на особисту.
Закон 1980 року передбачав змінений порядок призначення, адже посаду розглядали як частину законодавчої гілки влади. Тому створили двопартійну й двопалатну комісію, яка рекомендує кандидатів президенту. Також було встановлено 15-річний неподовжуваний строк повноважень і складні умови звільнення, щоб гарантувати незалежність генерального контролера. За словами авторів, це найдовший строк для будь-якої призначуваної посади в федеральному уряді.
Автори пояснюють, що закон прямо не зобов’язує президента обирати кандидата зі списку Комісії. Звіт Сенату до того законопроєкту дозволяв президенту на власний розсуд розглянути й інші варіанти, але рекомендував приділяти рекомендаціям Комісії «велику вагу». За їхньою логікою, зважити список неможливо, якщо його не існує. Кожного генерального контролера, призначеного після 1980 року, обрали зі списку Комісії, а законний шлях для президента, який хоче мати додаткові варіанти, полягає в тому, щоб попросити Комісію запропонувати більше імен, а не оминати її.
Колишній юрист GAO Генрі Рей, який допомагав розробляти закон 1980 року, заявив, що нинішній безпрецедентний процес «порушує і букву, і дух закону». Автори колонки наголошують, що Конгрес має дотримуватися встановленої процедури. Дейв Волкер і Джин Додаро, які разом із ними підписали текст, були одноголосно підтверджені на посаді за цим механізмом у 1998 і 2010 роках відповідно. Вони називають цей процес таким, що добре працює.
За їхніми словами, генеральний контролер має бути висококваліфікованим керівником із релевантним досвідом, діяти професійно, об’єктивно, на основі фактів, без партійності, ідеологічного та особистого підходу. Він має бути незалежним від виконавчої влади, яку GAO перевіряє від імені Конгресу та американського народу, і користуватися широкою двопартійною підтримкою. Автори підкреслюють, що всі вісім попередніх генеральних контролерів були підтверджені переважною більшістю голосів обох партій.
Оскільки, на думку авторів, Пол і Трамп не виконали законних вимог до призначення, слухання 19 листопада 2026 року слід скасувати, а процес має відбуватися у звичайному порядку. Колонка висловлює позицію її авторів і не обов’язково відображає погляди редакції Fortune.