Wall Street готується до, можливо, трьох найбільших IPO в історії. SpaceX уже вийшла на біржу, а за нею, як очікується, підуть Anthropic і OpenAI. Але навіть тоді, коли інвестори поспішають увійти в ці компанії, зростають сумніви: чи зможуть фронтирні лабораторії штучного інтелекту колись заробити достатньо, щоб виправдати свої космічні витрати.
Масштаб вражає. Anthropic минулого року втратила понад 8 мільярдів доларів, попри виторг у 4,6 мільярда. Компанія вже зобов'язалася витратити понад 500 мільярдів доларів на обчислювальні потужності та інфраструктуру для штучного інтелекту, які знадобляться для зростання в найближчі роки. OpenAI очікує, що виторг майже зросте в десять разів: з 36 мільярдів доларів цього року до 350 мільярдів до 2030 року. При цьому компанія прогнозує сукупний грошовий відтік майже 280 мільярдів доларів за той самий період. Економіка, мовляв, виглядає кепсько. Попри це, інвестори Anthropic вважають, що компанія може вийти на біржу з оцінкою понад 2 трильйони доларів.
Автори матеріалу переконані, що ці інвестори дивляться не туди. Фронтирні лабораторії можуть ніколи не стати найбільшими переможцями гонки ШІ, яку самі ж і розпочали. Причина в тому, що компанії, які винаходять проривні технології, рідко забирають найбільшу частку створеної ними цінності. Вона, як правило, дістається тим, хто будує комплементарні активи: продукти, платформи та сервіси навколо технології.
Історія не на боці цих лабораторій. На початку ХХ століття електрика змінила майже кожну галузь, але найбільший приріст продуктивності дали не виробники електроенергії, а такі компанії, як Ford, які використали її для перегляду виробництва. Інтернет працював за схемою, подібною до цієї: телекомунікаційні компанії витратили величезні кошти на волоконні мережі, але більша частина довгострокової цінності дісталася бізнесам, що побудували сервіси поверх них, зокрема пошуковим системам, платформам електронної комерції та соцмереж, а також хмарному софту.
Фронтирний ШІ, за цією логікою, стає інфраструктурою, а не software. Провідні лабораторії вкладають шалені суми в чипи, дата-центри, електроенергію та хмарну інфраструктуру. Самі моделі перетворюються на базовий шар, на якому заробляють інші, подібно до електрики чи хмари. До того ж моделі швидко стають товаром: їхні показники зближуються, а китайські лабораторії, зокрема, скорочують відставання від американських конкурентів, яке ще недавно виглядало непереборним. Це робить технологічне лідерство значно важчим для захисту.
Є й застереження. Компанії, які зараз контролюють комплементарні активи, уже величезні. Так звані hyperscalers, зокрема Amazon, Alphabet, Meta, Microsoft і Oracle, володіють значною частиною хмарної інфраструктури, софту чи клієнтських відносин, через які бізнес фактично користується ШІ. Microsoft, приміром, може підключати різні моделі до свого асистента Copilot і продавати їх через софт, яким уже користуються мільйони компаній.
Одне, однак, виглядає очевидним: легкі перемоги вже позаду. Фронтирні лабораторії вже викачали з публічного інтернету значну частину доступних даних для навчання своїх моделей, і це джерело майже вичерпане. Конкурентна перевага переходить до тих, хто має власні дані, особливо дані приватних компаній і тих, хто володіє унікальною або нішевою експертизою. Саме ці знання стають ровом, який їх захищає.
Для бізнес-лідерів це, за словами авторів, обнадійливі новини. Роками багато хто побоювався, що технологічні гіганти проковтнуть кожну галузь. Так не сталося. Спеціалізовані бізнеси, які знають своїх клієнтів краще за будь-кого, і далі процвітають. Приклад — Sweetwater, американський роздрібний продавець музичного обладнання, який продає багато тих самих гітар і мікрофонів, що й Amazon, але минулого року отримав 1,86 мільярда доларів продажів. Його перевага частково полягає в спеціалізованих інженерах із продажу, які знають обладнання та своїх клієнтів, — і цього ШІ не може просто зібрати з інтернету.
Саме тому, за висновком матеріалу, ШІ, ймовірно, не змінить цього. Якщо на що він і впливає, то це підвищує цінність знання своїх клієнтів, продуктів і ринку краще за конкурентів. Компанії, які так працюють, можуть мати значно більше з ШІ, ніж компанії, що будують моделі. Частина цінності вже тече до тих, хто продає «лопати й кирки» для ШІ-буму, як-от чипмейкер Nvidia, стрімке зростання якої до статусу найдорожчої компанії світу показує, наскільки прибутковим може бути цей сегмент.
Історія натякає, що найбагатші статки ще попереду і, можливо, їх заробляють компанії, яких ми ще не назвали. Найімовірніше, це будуть ті, хто навчиться перебудовувати себе навколо технології, а не просто будувати її. Гонка фронтирного ШІ, можливо, створює надзвичайну технологію, але історія показує: винайти технологію — майже ніколи не те саме, що на ній заробити.
Для українських команд висновок практичний. Цінність у ШІ, ймовірно, буде в тих, хто глибоко знає свого клієнта, галузь і власні дані, а не в тих, хто просто підключає готову модель. Агенціям, студіям і продуктовим командам варто думати про те, які унікальні дані та експертиза є в них, і як їх перетворити на продукт поверх доступних моделей.