Три покоління однієї родини — від повстанської сотні до сучасного армійського корпусу. Ігор Симчич, позивний «Вітер», син легендарного сотенного УПА «Кривоноса», служить у Третьому армійському корпусі, що входить до угруповання військ «Центр». Воює він разом із зятем. Про свій шлях він розповів в інтерв'ю, сформулювавши просте переконання: не буває країни без нації, а націю не сформувати із суспільства споживачів.
Його батько, Мирослав Симчич, провів понад 32 роки в радянських таборах і не зламався. За словами сина, старий повстанець бачив свою мету в побудові Великої України і не ставив собі за мету дожити до 100 років. Ще на початку російської агресії, коли вже гриміли бої за Маріуполь, Андрій Білецький приїхав до родини Симчичів, щоб зустрітися з сотенним і віддати шану дисидентам. «Це була зустріч поколінь», — згадує Ігор Симчич. Тоді старий повстанець сказав молодому командирові слова, які прозвучали як заповіт: «Ми що могли — зробили, ми вам передали нашу боротьбу. Тепер ваша справа — це втримати і розвинути».
Світоглядною основою корпусу командування називає постать Євгена Коновальця. Командир Січових стрільців, засновник УВО та ОУН, будував українське військо тоді, коли держави вже не було. Саме з цієї традиції, за логікою командування, походить переконання, що нація тримається на організованих, дисциплінованих і ідейних людях, готових воювати за неї.
Це переконання стало видимим у серпні, коли Третій армійський корпус організував почесне прощання з Коновальцем. Прах полковника повернули в Україну 13 серпня. Першу ніч на батьківщині він провів під почесною вартою корпусу в Патріаршому соборі УГКЦ. Домовину везли на бронеавтомобілі Austin часів Української революції, відреставрованому бійцями корпусу, а біля храму полковника зустрів коридор смолоскипів, воїнів корпусу та курсантів Військової школи імені Євгена Коновальця.
Зв'язок із традицією закладено і в структуру корпусу. Підготовка рекрутів проходить у власному навчальному центрі — Військовій школі імені полковника Коновальця, модель управління якої згодом масштабували на весь корпус. За словами командування, принципи й філософію командування легендарних командирів ОУН було покладено в основу корпусу. Підрозділи «Азов», Третя штурмова, Хорунжа та Патронатна служба, за цими ж словами, будувалися на армійських засадах спадщини Коновальця.
Командування корпусу наголошує, що інтелектуальна спадщина тих, хто мислив про незалежну Україну, коли її не було на мапі, і пам'ять про тих, хто за неї гинув, мають стати основою сучасного суспільства. Діти борців, за цією логікою, приймають естафету не з підручника, а з рук батьків. Тому побратимство командування розглядає як традицію, старшу за будь-яку бригаду.
Позиція корпусу також містить прямий наратив про ворога: сусід, для якого заперечення України стало державною ідеологією, має бути протиставлений власній переконаності, що Україна має жити, і готовності діяти заради цього. Командування вважає, що нація, об'єднана лише бажанням споживати, не переможе у війні з таким сусідом. Саме тому, за його словами, Україні потрібні свідомі борці, які розуміють ціну власної держави і готові брати відповідальність за її майбутнє: зі зброєю, працею, знаннями та щоденною підтримкою війська.