Понад 273 тисячі родин уже отримали компенсації за програмою «єВідновлення», однак частина власників зруйнованих осель опиняється без житла і без грошей. Причина в тому, що навіть пошкоджений дах не гарантує визнання будинку знищеним, а робота оцінювальних комісій у прифронтових громадах стикається з безпековими обмеженнями.
Програма, за даними Мінвідновлення, передбачає грошову допомогу на ремонт пошкодженого житла або компенсацію за знищене внаслідок бойових дій майно. В Україні працює понад тисяча спеціальних комісій з оцінки. За словами голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олени Шуляк, станом на 10 жовтня 2026 року компенсації отримали 273 169 родин на суму 160,9 млрд гривень. За пошкоджене житло виплати отримали понад 159 тисяч родин на 15,5 млрд гривень, а за знищене житло сертифікати для придбання нової оселі отримали понад 109 тисяч родин на 137,2 млрд гривень.
Реальна дія програми помітно різниться залежно від регіону. У тилу комісії працюють у звичному режимі, тоді як у прифронтових регіонах процес часто ускладнюється. Шуляк наводить приклад Костянтинівської громади на Донеччині, де офіційно визнано зруйнованими 1359 житлових будинків, а власникам видано 4 623 житлові сертифікати. Водночас, за її словами, ціна обстежень висока, адже члени комісій мають виїжджати на об’єкти, часто під обстрілами.
Контраст добре видно на прикладі Ізюмського району. Дані Ізюмської РВА від 16 жовтня 2026 року показують, що в Балаклійській громаді, віддаленій від фронту, комісія закрила 94% звернень за пошкодженнями (5 450 заяв), в Ізюмі – 91% (5 501). У прифронтовій Борівській громаді заяви на компенсацію за пошкоджені об’єкти не приймаються взагалі: через статус зони активних бойових дій виплати на ремонти там заморожені законом. Аналогічно призупинили виплати за пошкоджене житло і в Краматорську після зміни статусу громади в серпні 2026 року. Щодо знищеного житла комісії погодили 80% заяв на сертифікати в Ізюмському районі, але лише 39% у Борівській громаді.
Згідно з правилами, у небезпечних зонах обстеження мають проводитися дистанційно, за допомогою дронів чи супутників, однак на практиці механізм не завжди працює. Борівська СВА направляла запити до ЗСУ та Державного космічного агентства, проте Держкосмос повідомив, що остання супутникова зйомка громади проводилася 24 вересня 2025 року і вже не фіксує свіжих ударів.
Головна юридична колізія криється в різниці понять «пошкоджене» і «знищене». Згідно з методикою оцінки пошкоджень, об’єкти поділяють на три категорії. До 40% пошкоджень, коли несучі конструкції цілі, передбачає поточний ремонт до 200 тисяч гривень. Від 41% до 80% означає потребу в капітальному ремонті або підсиленні, з виплатами до 350 тисяч гривень для квартир і 500 тисяч для приватних будинків. Від 81% до 100% руйнувань об’єкт визнається знищеним, а власник отримує житловий сертифікат або виплату на будівництво нової оселі. Саме тут і з’являється «пастка цілого фундаменту»: уцілілі стіни можуть віднести житло до категорії капремонту, через що мешканці небезпечних зон не отримують ані грошей на відновлення, ані сертифіката на новий дім.
Практичні ризики теж важливі. Самостійний ремонт до візиту експертів позбавляє компенсації, а подання заяви через ЦНАП може знизити ризик затягування розгляду. Водночас законопроєкт №11444 пропонує прирівнювати житло на визнаних непридатними для життєдіяльності територіях до знищеного, що прибрало б потребу у виїздах комісій під обстрілами.