Регулювання компаній, що розробляють штучний інтелект, може відбуватися за моделлю, випробуваною майже століття тому на фінансових ринках США. Йдеться про підхід, який Франклін Рузвельт обрав під час Великої депресії: замість націоналізації банківської системи він разом із Конгресом створив механізм самоврядних організацій, що дозволяв учасникам ринку самостійно встановлювати стандарти під наглядом державного регулятора.
У 1930-х роках сенатори Роберт Ла Фоллетт-молодший та Едвард Костіган закликали адміністрацію Рузвельта фактично націоналізувати банківську систему. Аргумент був прямий: лідери галузі довели свою безвідповідальність, отже, федеральний контроль виправданий. Рузвельт сам гостро критикував фінансистів, але від націоналізації відмовився. Замість цього Закон про цінні папери та біржі 1934 року запровадив рамку для самоврядних організацій, які беруть на себе щоденне керівництво стандартами, нагляд, застосування правил і покарання порушників, спираючись на знання своїх членів.
Комісія з цінних паперів і бірж США затверджує рішення таких організацій, але зберігає критичну дистанцію, що дозволяє конкуренції розвиватися. Найвідоміший приклад сьогодні — FINRA, створена 2007 року шляхом об'єднання регуляторних операцій Національної асоціації дилерів із цінними паперами та Нью-Йоркської фондової біржі. Її вважають ефективною у захисті інвесторів і водночас у заохоченні інновацій, що розширюють доступність інвестування. Для порівняння, у Європі домінує централізоване державне регулювання, і американські ринки капіталу, за цією логікою, розвивалися успішніше.
Сьогодні галузь штучного інтелекту перебуває переважно поза регулюванням, що посилює побоювання потенційної шкоди. Водночас лунають заклики до фактичного державного контролю. Зокрема, сенатор Берні Сандерс у червні запропонував надати громадськості 50% частки власності в найбільших компаніях, що займаються ШІ. Прихильники жорсткого регулювання наполягають, що статус-кво неприйнятний.
Однак передача федеральному уряду контролю над цією передовою сферою, на думку критиків такого підходу, найшвидше загальмує її потенціал і дасть комуністичному Китаю беззаперечну перевагу, поставивши під загрозу американське глобальне лідерство. Розширення наявних бюрократичних структур або надання уряду первинних регуляторних повноважень теж не виглядає виправданим. Провідні компанії у сфері ШІ підтримують саме такий підхід — імовірно, тому що він захищає їхнє домінування від нових гравців.
Натомість Конгресу пропонують розробити версію моделі самоврядних організацій XXI століття. Найкращий законопроєкт має містити сильні правові запобіжники, щоб організація не стала антиконкурентною або ширмою для картелів. Досвід фінансової галузі доводить, що це можливо: організації на кшталт FINRA сприяли демократизації фінансів на користь звичайних інвесторів.
Самоврядний підхід також кращий за статус-кво. Якщо компанії, що працюють зі штучним інтелектом, будуть змушені спільно виробляти галузеві правила, вони зможуть стримувати надмірності одна одної та допомагати гарантувати, що технологія служить суспільному благу. Така система дала б американцям більше впевненості в тому, що продукти ШІ відповідають високим стандартам. За аналогією: жоден інвестор не скористається послугами брокера, не охопленого FINRA, так само жоден споживач чи бізнес не користуватиметься продуктом ШІ, розробленим поза межами стандартів самоврядної організації.
Майже століття тому Рузвельт попереджав американців про небезпеку страху. Сьогодні цей страх живить заклики до жорсткого державного втручання, яке гарантовано задушить найреволюційнішу технологію десятиліть. У XX столітті Рузвельт відкинув націоналізацію банків і створив прагматичну рамку регулювання цінних паперів, що поєднала найкраще з приватного та державного секторів. У XXI столітті президентам і законодавцям варто було б наслідувати цю стратегію — не боятися ШІ, а створити систему управління, яка дозволить технології реалізувати свій потенціал як джерела надії та спільного прогресу.