Колумніст Fortune закликає керівників компаній не прив'язуватися до одного постачальника мовних моделей штучного інтелекту. За його словами, багато бізнесів уже працюють, їхні показники стабільні, але впровадження ШІ часто обмежується окремими робочими процесами, які налаштовують за допомогою мовної моделі. Він називає таку практику «впровадженням ШІ» і попереджає, що найлегше залишити все як є і продовжити контракти з постачальниками SaaS ще на рік. На його думку, саме це й становить одну з найбільших ризиків у балансі компанії.
Автор порівнює цю ситуацію з перебудовою гольфіста Тайгера Вудса в 2004 році. Вуді вже мав вісім мейджорів і кілька років був першою ракеткою світу, але разом з Генком Гейні повністю переробив техніку удару. Його точність драйву впала до 182 місця, а преса писала, що гра розвалюється. Проте через три роки він показав найкращий сезон у кар'єрі. Колумніст вважає, що більшість компаній, з якими він працює, опинилися в подібній ситуації: бізнес працює, а справжня перебудова відкладається. Для повноцінного переходу, за його словами, потрібні тридцять-п'ятдесят спеціалізованих моделей, об'єднаних в організацію, яка з кожним кварталом стає розумнішою.
Центральним поняттям колонки є «вузькі місця» — будь-яка точка в архітектурі, де одна сторона вирішує, скільки ви платите, що можете використовувати і як швидко можете рухатися. Автор наголошує, що такі точки є в кожному технологічному стеку. Частина з них корисна, а деякі поступово позбавляють компанію свободи вибору. Найнебезпечнішими він вважає ті рівні, які поки що майже не обговорюють у раді директорів.
Автор пояснює, що виробники передових моделей, за його оцінкою, вже втрачають ціновий зв'язок з ринком. Розрив у можливостях між найкращою закритою моделлю та найкращою відкритою майже зник, тоді як розрив у ціні залишився величезним. Колумніст порівнює це з товаром, який продають за ціною розкоші, і вважає, що така ситуація довго не триватиме. Реакцією на це, за його словами, стає рефлекс компаній, чия перевага під загрозою: утримувати клієнтів інерцією, коли втримати їх можливостями вже не вдається.
Для ілюстрації автор згадує історію мереж, які створювали ефект мережі: пошукові системи, Waze, eBay і PayPal, що ставали кориснішими з додаванням нових користувачів. Він згадує і власний досвід роботи в LinkShare, мережі партнерського маркетингу, яка, за його словами, домінувала в галузі та була корисною як для партнерів, так і для торговців. Водночас він наводить приклад Oracle, зокрема мову PL/SQL, на якій роками писалася бізнес-логіка. За його словами, коли компанія вирішувала перейти на іншу базу даних, вартість виходу полягала не в ліцензії, а в переписуванні десятиліть коду. Схожу логіку, за словами автора, використовувала Microsoft з форматом WordPerfect: легко імпортувати файли і майже неможливо чисто їх експортувати назад.
Особливу увагу колумніст приділяє тому, що в сфері ШІ прив'язка може відбуватися значно швидше, ніж у традиційному програмному забезпеченні. Залежність від програмного забезпечення формувалася роками, тоді як, за його даними, корпоративні клієнти за кілька тижнів після рішення, пов'язаного з контрактом Департаменту війни США, перейшли з ChatGPT на Claude, а невдовзі після цього почалася друга хвиля переходу до моделей з відкритими вагами. Звідси його висновок: компанії, яким знадобляться не одна, а багато моделей, зокрема спеціалізованих, не варто зав'язуватися на одного постачальника. Спеціалізовані моделі, за його словами, не походитимуть від OpenAI чи Anthropic, тож прив'язка до однієї мовної моделі сьогодні, на його думку, означає відрізання від більшості моделей, які компанія згодом захоче застосовувати.