Законопроєкт про Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки вдруге зник із графіка пленарних засідань Верховної Ради. Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк, пояснивши, що причиною є брак голосів. Документ під номером 15230-д зареєстровано 27 липня 2026 року, і він досі не пройшов навіть першого читання, хоча над ним майже два роки працювали Національне агентство з питань запобігання корупції, державні органи та українські й міжнародні експерти.
Затримка має конкретні фінансові наслідки. Україна вже пропустила погоджений із Євросоюзом термін ухвалення стратегії, яким було 30 вересня 2026 року. Ідеться про 420 мільйонів євро європейської підтримки, які пов'язані з виконанням відповідного індикатора в межах Ukraine Facility, механізму, за яким ЄС надає кошти за виконання погоджених реформ. Ухвалення стратегії передбачене також Дорожньою картою з питань верховенства права та проміжними критеріями євроінтеграції, тобто є одним з міжнародних зобов'язань України на шляху до членства в ЄС.
Виплата не є автоматичною винагородою за голосування в парламенті. Україна має виконати погоджені умови, а Європейська Комісія повинна підтвердити їх виконання. За оновленим графіком стратегію мали ухвалити до кінця третього кварталу 2026 року, а Кабінет міністрів — затвердити Державну антикорупційну програму до кінця року. Перший строк уже зірвано, і без ухваленої стратегії неможливо належно завершити наступний етап, тобто затвердження програми її виконання.
Проблема, за словами авторів ініціативи, не в тому, що парламенту бракує готового документа. Після опрацювання трьох альтернативних законопроєктів Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики разом із НАЗК підготував доопрацьовану редакцію, яку профільний комітет рекомендував ухвалити в першому читанні. Тобто рішення після тривалих консультацій і погоджень упирається в політичну волю.
Значення стратегії виходить за межі 420 мільйонів євро. За останньою оцінкою RDNA5, підготовленою урядом України, Світовим банком, Єврокомісією та ООН, потреби відновлення країни становлять майже 588 мільярдів доларів протягом наступного десятиліття. Це майже три річні ВВП України. Частину коштів забезпечать приватні інвестори, міжнародні фінансові інституції та донори, але за будь-якого джерела фінансування Україна має відповісти на принципові питання: хто визначає пріоритети відбудови, за якими правилами розподіляються кошти і як перевірити їх ефективне використання.
Саме тому відновлення від наслідків російської агресії вперше виділено в окрему пріоритетну сферу проєкту Антикорупційної стратегії. Для цього розділу НАЗК разом з експертами Risk Scoring Center аналізували нормативне регулювання, результати державних аудитів, судову практику, відкриті дані та механізми реалізації проєктів відновлення. Серед ідентифікованих системних проблем — відсутність єдиної стратегічної рамки. Україна відбудовує житло, дороги, лікарні та енергетичні об'єкти, але досі не має затвердженого документа, який визначав би довгострокові цілі та узгоджував пріоритети. Про це вже зазначала Рахункова палата у рішенні від 10 грудня 2024 року, відзначивши відсутність єдиного загальнонаціонального плану відновлення. Проєкт Плану відновлення України, розроблений Національною радою з відновлення, досі не затверджено.
Друга проблема стосується рішень, які ухвалюються на основі неповних або недостовірних даних. Без повної інформації про стан дорожньої мережі неможливо визначити, яку дорогу ремонтувати першою. Без достовірної оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб важко планувати житлові програми, а без перевірених цін на матеріали та робочу силу — оцінити вартість будівництва. За звітом ДАСУ, у більшості служб відновлення відсутні електронні паспорти доріг, а розподіл коштів на дорожні проєкти часто не враховує реального стану доріг. Рахункова палата також фіксувала завищення цін у кошторисах водогонів і помилки в оцінці кількості постраждалого населення, зокрема неефективне управління 449,2 мільйона гривень у Херсонській області. В аналітичному дослідженні щодо соціального житла, пов'язаному з Ukraine Facility, зафіксовано розрив між запланованою вартістю будівництва житла в 56 000 гривень за квадратний метр і офіційно затвердженою Міністерством опосередкованою вартістю в 23 841 гривню.
Ці проблеми, за оцінкою авторів проєкту, визначатимуть, наскільки прозоро Україна зможе управляти майбутніми інвестиціями. Голосування за стратегію є тестом не лише для виконання умов ЄС, а й для готовності держави встановити правила, за якими витрачатимуться сотні мільярдів на відбудову.