Малі моделі штучного інтелекту вже здатні виконувати більшість дій, необхідних для самостійного поширення між пристроями без участі людини. Про це йдеться в масштабному дослідженні компанії Anthropic, яке свідчить про формування принципово нового класу кіберзагроз — ШІ-реплікаторів, що за своєю поведінкою нагадують комп'ютерних хробаків.
На відміну від класичного шкідливого програмного забезпечення, яке потребує потужних серверів і заздалегідь визначених схем зараження, майбутні ШІ-реплікатори можуть використовувати ресурси звичайних побутових гаджетів. Мережа з кількох недорогих пристроїв — Android TV-приставок, розумних телевізорів, камер чи іншої побутової техніки — здатна забезпечити сукупну пам'ять, достатню для запуску квантованих моделей.
Дослідники запустили модель Gemma4-26B-A4B на 15 Android TV-приставках вартістю приблизно 55 доларів кожна. Оскільки потужності одного пристрою недостатньо, модель розділили на частини, які працювали одночасно на різних приставках. Швидкість становила лише 0,39 токена за секунду, однак експеримент довів: для роботи відносно потужного ШІ не обов'язково використовувати сервери з дорогими графічними процесорами.
Процес автономного поширення складається з кількох послідовних етапів. Спершу система сканує мережу для виявлення незахищених підключених пристроїв. Далі отримує доступ, використовуючи слабкі місця в налаштуваннях або стандартних протоколах зв'язку. Потім переносить ваги моделі безпосередньо на заражене обладнання та запускає інфраструктуру висновків. Завершальний крок — перехід до наступних цілей у мережі.
В іншому експерименті дослідники створили ізольовану мережу з восьми віртуальних пристроїв, щоб перевірити повний цикл поширення ШІ. Модель GLM-5.2 змогла розгорнути копії на всіх восьми пристроях у чотирьох із п'яти спроб, а в п'ятій — на семи. Водночас умови тестування були спрощеними: доступ до пристроїв не вимагав обходу автентифікації, а сама модель працювала на окремому сервері. Тому результати ще не доводять, що невелика модель уже здатна самостійно поширюватися в реальних мережах.
Головна відмінність ШІ-реплікаторів від застарілих ботнетів полягає у гнучкості. Вони не прив'язані жорстко до конкретної архітектури пристрою, а здатні самостійно аналізувати незнайомі програмні середовища, виправляти помилки налаштування та адаптуватися до умов роботи. Моделі також здатні враховувати досвід попередніх спроб: під час тестування Qwen3.5-9B передавання нотаток між послідовними копіями підвищило успішність налаштування з 45% до 61–84%.
Попри стрімке зростання автономності, експерти зазначають, що таке поширення матиме свої обмеження. Через обмежені ресурси обладнання процес реплікації буде відносно повільним, а передача великих файлів ваг моделі залишатиме помітні аномалії в інтернет-трафіку. На створення нової копії можуть знадобитися дні.
За прогнозом авторів дослідження, якщо невеликі моделі продовжать розвиватися нинішніми темпами, до кінця 2026 року вони можуть досягти рівня, необхідного для автономного поширення. Це означає, що бар'єр для створення таких систем може бути подоланий уже найближчим часом.
Для захисту інфраструктури виробникам техніки та провайдерам доведеться застосувати низку рішень: суттєво підвищити стандарти кібербезпеки за замовчуванням, усунути вразливі стандартні паролі та запровадити ефективніший моніторинг аномальної активності мережі. Наразі сучасні моделі все ще можуть припускатися помилок під час об'єднання окремих кроків у єдиний безперервний ланцюжок, але темпи зростання їхньої автономності свідчать про те, що загроза стає дедалі реальнішою.