Сучасна генетика дає змогу людині дізнатися більше про власне здоров'я, оцінити ризики спадкових хвороб і навіть вплинути на них. Однак термін «біохакінг», який останнім часом набув популярності, часто створює хибне враження, ніби можна змінити правила роботи організму. Генетик Дмитро Микитенко в інтерв'ю пояснив, що насправді стоїть за цим поняттям і чому змінити ДНК неможливо.
За словами фахівця, розвиток науки й медицини сьогодні дозволяє оцінювати ризик народження дитини з генетичним захворюванням ще на етапі планування вагітності. Спеціалісти навчилися відбирати ембріони при екстракорпоральному заплідненні, щоб народити здорову дитину, а після пологів виявляти багато генетичних хвороб, хоча поки що не всі. Крім того, сучасна медицина вже вміє вживляти здоровий ген, коригуючи певні захворювання, зокрема спінальну м'язову атрофію та деякі види дистрофії сітківки.
Микитенко нагадав, що пересічній людині зараз доступні не лише загальні тести для оцінки ризику народження дитини з генетичним захворюванням, але й аналізи для оцінки онкологічних ризиків. Також можна зробити генетичні паспорти класу Wellness, які виявляють особливості роботи власного організму. Такі тести не шукають причину проблеми, а аналізують певні полігенні схильності.
Генетик пояснив, що через незначне порушення, якщо зміна є в одному гені, хвороби може й не бути. Однак якщо знижена активність одразу кількох генів з одного блоку, це може впливати на здоров'я. Це не обов'язково буде захворюванням, але може позначатися на якості життя. Знаючи про такі особливості, можна оцінити ризик психічних розладів, атеросклерозу та серцево-судинних захворювань.
За словами Микитенка, люди можуть впливати на величину цього ризику, і саме це зараз намагаються назвати біохакінгом. Водночас змінити код неможливо. Щоб знизити той чи інший ризик до загальнопопуляційного рівня, можна змінити лише свої звички, харчування та місце проживання.
Генетик зауважив, що термін «біохакінг» частково створює враження, ніби людина змінює правила, за якими працює організм. Насправді це не так, адже йдеться саме про схильність. Наприклад, якщо людина знає, що її мама носила окуляри, то в неї самої є схильність до порушення зору. Розуміння цього може стати мотивацією для профілактики.
Микитенко наголосив, що генетика не визначає все. Вона може показати, де є слабке місце, але те, що людина робитиме з цією інформацією далі, залежить уже від неї. Не можна казати, що з цим нічого не можна зробити через генетику. Генетика — не виправдання. Якщо людина знає про свою схильність, це має підштовхувати її до окремих рішень, щоб зберегти здоров'я.
За результатами тестів, наприклад, при порушенні циркадних ритмів сну неврологу простіше підібрати корекцію для збалансування сну. Однак це не біохакінг у розумінні того, що генетично переписується інструкція організму. Людина просто підлаштовується під свої особливості, щоб знизити ризики, підсумував спеціаліст.