Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт №16144 про реформу прокуратури. За документ проголосували 236 народних депутатів. Законопроєкт змінює правила відбору керівників прокуратури, запроваджує оцінювання службової діяльності прокурорів і розширює повноваження Ради прокурорів, які раніше були значно меншими.
Документ передбачає створення Ради етичних стандартів, яка має перевіряти кандидатів на посади в прокуратурі. Саме цей орган, за задумом авторів, мав би стати одним із фільтрів для відбору тих, хто претендує на керівні посади. Уряд зареєстрував законопроєкт ще в жовтні, тобто розгляд у парламенті відбувався вже після того, як документ пройшов внутрішнє узгодження в уряді.
Попередня спроба внести законопроєкт до порядку денного 10 листопада не вдалася. Для включення питання до розгляду потрібно було 226 голосів, але набрали лише 218. Після цього спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що питання може повернутися до розгляду в інший день. Таким чином, ухвалення в першому читанні відбулося вже після цієї невдачі, і подальший шлях законопроєкту залежатиме від наступних етапів розгляду.
Критики законопроєкту, зокрема депутатка Олена Щербань, вказують, що запропонована модель не змінює головного: призначення і далі залишаються всередині системи прокуратури. За її словами, керівників відділів обиратиме комісія з шести посадовців Офісу генерального прокурора та одного представника Ради прокурорів. Регіональних і районних прокурорів відбиратиме сама Рада прокурорів. Таким чином, більшість ключових рішень, на її думку, лишаються в межах самої прокуратури.
Особливу увагу Щербань приділяє складу Ради етичних стандартів. Вона зазначає, що більшість у цьому органі формуватимуть члени, делеговані самою Радою прокурорів. Це, за її оцінкою, ставить під сумнів незалежність перевірки кандидатів, адже орган, який мав би бути зовнішнім фільтром, фактично підпорядковується тій самій системі, яку мав би контролювати. Критикиня також вказує на відсутність у законопроєкті процедури рекертифікації прокурорів, тобто повторної перевірки чинних працівників, і на відсутність конкурсу на посаду Генерального прокурора з участю незалежних членів.
Щербань попереджає, що без цих механізмів вплив на призначення та політична залежність прокуратури збережуться. Її позиція фіксує головну суперечку навколо законопроєкту: чи створює він реальне розмежування між прокуратурою та політичним впливом, чи лише змінює процедури всередині наявної системи. Це питання, за словами критикині, має стати предметом подальших дискусій, які відбуватимуться вже під час наступних читань.