Дискусія про проведення виборів в Україні під час воєнного стану активізувалася після заяви колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який запропонував розглянути таку можливість. Проте, як зазначає лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська, усі прихильники цієї ідеї чітко аргументують її політичну доцільність, але уникають відповіді на головне питання: «Як?». Саме технічний і безпековий бік процесу залишається поза увагою публічних дискусій, хоча саме він визначає можливість проведення чесного та легітимного голосування.
Думанська нагадує, що раніше, коли з подібними порадами виступали американські партнери, українська сторона наполягала на абсурдності цієї ідеї. Тоді, як і зараз, ніхто не міг пояснити механізм проведення виборів, а також спосіб захисту їхнього результату. Тепер із тією ж пропозицією виступає ексміністр оборони, але змістовної відповіді на питання «Як?» знову немає. Натомість міжнародні видання зосередилися на політичному підтексті, трактуючи заяву Федорова як виклик президенту Володимиру Зеленському, а не як спробу вирішити нагальну проблему національної безпеки.
У фокусі цих матеріалів опинилася загроза втрати політичної впливовості президента, а не люди, які щодня перебувають під обстрілами та шукають найближче укриття. Про балістичні атаки та керовані авіабомби, які майже щодня фіксуються в різних регіонах, у таких публікаціях майже не йшлося. Такий підхід, на думку Думанської, спотворює суть проблеми та виводить на перший план політичні амбіції замість безпекових реалій.
Рух ЧЕСНО, який є членом робочої групи, що напрацьовує норми закону про повоєнні вибори, констатує: чинне законодавство «сире» й готове десь наполовину. Парламент кулуарно шукає можливості скасувати воєнний стан, аби формально дати зелене світло виборчому процесу. Водночас законотворці поки що не запропонували чіткого механізму, який забезпечив би людям можливість висловити свою позицію або балотуватися. Це створює враження, що вибори — це змагання між Зеленським та Федоровим, хоча насправді вони далеко не єдині учасники процесу.
Ключові питання, на які досі немає відповідей, стосуються мільйонів громадян за кордоном. Точних реєстрів виборців за межами України не існує, що унеможливлює організацію голосування для цієї категорії. Не менш складним є проведення виборів в областях, де щодня працюють Сили протиповітряної оборони, а виборчі дільниці стають легітимною ціллю для ракетного удару. Забезпечення доступу до виборів для військових на передовій також виглядає майже неможливим завданням, адже зв'язок там обривається на тижні, а ротація залежить не від графіка виборчої комісії, а від бойової обстановки.
ОПОРА та Центр політико-правових реформ уже перелічили десятки причин, чому вибори під час війни неможливі, і з більшістю з них важко сперечатися. Однак Думанська пропонує подивитися на ситуацію з іншого боку: не чому вибори не можна провести, а що станеться, якщо вони все ж відбудуться під час війни. Уявний «перший день після» таких виборів виглядає загрозливо: низька явка через те, що частина громадян фізично не змогла дістатися дільниць або не оновила свої дані в реєстрі виборців.
Частина виборців не повірить у прозорість процесу під обстрілами або в легітимність голосування в застосунку «Дія». Опозиційні кандидати заявлятимуть про тиск і фальсифікації, і довести протилежне в умовах воєнного стану буде неможливо. Міжнародні спостерігачі фіксуватимуть порушення там, де фізично не змогли працювати повноцінно, бо частина території залишається небезпечною. Росія отримає ідеальний привід говорити про нелегітимність української влади, і цей аргумент звучатиме переконливо не лише в Москві, а й у столицях, де і без того шукають причини зменшити підтримку.
Альтернативний сценарій — «перший день після» того, як вибори просто не відбулися. Довіра до влади й далі тримається на тому самому «крихкому кредиті», про який говорив сам ексміністр. Дискусія про легітимність триває, але без ризику зафіксувати поразку демократії в офіційних бюлетенях. Працюють антикорупційні органи, з'являються нові серії аудіозаписів із викриттям корупції. Питання «чи потрібні вибори?» насправді не політичне. Воно технічне й безпекове, а відповідь на нього дає не заява перед камерою, а роки кропіткої роботи над реєстрами, механізмами захисту дільниць і зміцненням довіри суспільства до процесу.
Розроблення якісних виборчих правил, завершення воєнного стану, робота з реєстром виборців, підготовка Центральної виборчої комісії та Конституційного суду, забезпечення рівних можливостей для всіх кандидатів — це складові відповіді на питання «як провести вибори?». А питання «Навіщо?» тут взагалі не мало б виникати, адже проведення чесних і легітимних виборів є безумовною метою для будь-якої демократичної держави. Головне — дочекатися моменту, коли для цього будуть створені належні умови.