Позбавлення батьківських прав в Україні є одним із найсерйозніших заходів у сімейному праві, і застосувати його може виключно суд. Про це розповів адвокат, партнер Адвокатського об’єднання «AXIOS PARTNERS» Павло Шиков. За його словами, сам конфлікт між батьками, несплата аліментів або відсутність спілкування з дитиною ще не означають, що людину автоматично позбавлять батьківських прав.
Підстави для такого рішення чітко визначені статтею 164 Сімейного кодексу України. Суд може позбавити матір або батька прав, якщо вони без поважної причини не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров’я і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування. Також підставою є ухиляння від виконання обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Серед інших підстав — жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманія, експлуатація дитини, примушування її до жебракування чи бродяжництва, а також засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Цей перелік вичерпний. Тобто позбавити людину батьківських прав лише через те, що один із батьків вважає її «поганим батьком» або «поганою матір’ю», не можна.
Адвокат наголошує, що Верховний Суд розглядає позбавлення батьківських прав як винятковий захід. Суд має встановити передбачені законом підстави та винну поведінку батька або матері. Сама лише заборгованість з аліментів автоматично не означає позбавлення батьківських прав. Тривала несплата може бути одним із доказів неналежного виконання батьківських обов’язків, але суд оцінює поведінку людини комплексно.
Зокрема, значення має те, чи цікавиться батько або мати життям дитини, чи підтримує з нею зв’язок, чи бере участь у вихованні, піклується про здоров’я та освіту, надає матеріальну допомогу і з яких причин цього не робить. Для позбавлення батьківських прав важливо довести не лише сам факт заборгованості, а винну поведінку та реальне ухиляння від виконання батьківських обов’язків.
Універсального переліку доказів для всіх справ немає — він залежить від конкретної ситуації та підстав, на які посилається позивач. Залежно від обставин можуть використовуватися документи про заборгованість зі сплати аліментів, характеристики з навчального закладу, документи та довідки про стан здоров’я дитини, висновки психологів, документи органів опіки та піклування, матеріали поліції, судові рішення у справах про домашнє насильство, вироки суду, медичні документи, показання свідків, листування, а також докази спроб або відсутності спроб підтримувати контакт із дитиною.
Важливо доводити не лише негативну поведінку одного з батьків, а й те, як вона впливає на дитину та її інтереси. Сімейний кодекс визначає коло осіб, які мають право подати позов про позбавлення батьківських прав. Звернутися до суду можуть один із батьків, опікун або піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, якщо їй виповнилося 14 років.
Процедура позбавлення батьківських прав складається з кількох основних етапів. Спочатку потрібно визначити конкретну підставу, передбачену статтею 164 Сімейного кодексу, та зібрати докази відповідних обставин. Далі — звернення до органу опіки та піклування, який бере участь у справі та готує свій висновок, хоча остаточне рішення ухвалює саме суд. Після цього подається позовна заява, в якій необхідно викласти обставини справи, зазначити конкретну підставу для позбавлення батьківських прав та додати докази.
Суд досліджує докази, заслуховує учасників справи, враховує висновок органу опіки та піклування та оцінює ситуацію насамперед з точки зору інтересів дитини. Якщо суд встановить передбачені законом підстави та дійде висновку, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, він може ухвалити відповідне рішення.
Закон також передбачає можливість поновлення батьківських прав. Позбавлений батьківських прав батько або мати може звернутися до суду з відповідним позовом. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка людини та обставини, які стали підставою для позбавлення прав, і вирішує питання з урахуванням інтересів дитини. Водночас поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитину вже усиновили й усиновлення не скасоване або не визнане недійсним, а також якщо дитина досягла повноліття.
Окремо адвокат нагадав, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони в офіційному шлюбі. Той із батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний утримувати дитину, а питання аліментів, місця проживання та участі у вихованні можна врегулювати за домовленістю або через суд. Для отримання аліментів батькам не обов’язково розлучатися — один із них може вимагати фінансової участі другого в утриманні дитини, навіть якщо вони залишаються в офіційному шлюбі та проживають разом.