Президент Білорусі Олександр Лукашенко визнав, що країна не має достатньо калійних добрив, аби повністю задовольнити запит президента США Дональда Трампа на цей критично важливий ресурс. Про це повідомляє POLITICO. Заява прозвучала на тлі активного обговорення можливої «великої угоди» між Вашингтоном і Мінськом, яка могла б змінити кон'юнктуру світового ринку добрив.
За даними видання, американська сторона зверталася до Києва з проханням відкрити українську територію для транзиту білоруських експортних вантажів. Ідеться насамперед про калійні добрива, які Білорусь могла б постачати на зовнішні ринки. Однак Україна відмовилася надавати такий дозвіл, що суттєво ускладнює логістику можливих поставок.
Калійні добрива є одним із ключових експортних товарів Білорусі, і саме на них припадає значна частина валютних надходжень країни. Раніше західні санкції суттєво обмежили можливості Мінська продавати цю продукцію на світових ринках. Інтерес з боку США до білоруського калію виник на тлі спроб Вашингтона диверсифікувати постачання добрив і зменшити залежність від традиційних постачальників, зокрема з Канади.
За інформацією супутніх джерел, Трамп уже купує білоруський калій, попри те що Лукашенко публічно заявляє про його нестачу. Це створює суперечливу картину навколо так званої «великої угоди»: з одного боку, американський бізнес виявляє практичний інтерес до білоруської продукції, з іншого — офіційний Мінськ визнає обмеженість власних можливостей.
Окремо на анонсовану Трампом угоду з Білоруссю відреагували в Литві. Вільнюс традиційно насторожено ставиться до будь-яких економічних домовленостей із Мінськом, особливо коли йдеться про стратегічні ресурси. Литовська сторона висловлює занепокоєння, що подібні контакти можуть послабити санкційний тиск на режим Лукашенка.
Ситуація залишається складною через кілька взаємопов'язаних факторів. По-перше, Білорусь фізично не може швидко наростити видобуток і переробку калію без значних інвестицій та доступу до технологій. По-друге, логістичні маршрути через Україну залишаються закритими, а альтернативні шляхи через Литву та Польщу також обмежені санкційними заходами. По-третє, політичний контекст угоди викликає питання як у Європі, так і серед американських союзників.
Водночас сам факт переговорів між Вашингтоном і Мінськом свідчить про те, що адміністрація Трампа готова шукати нестандартні економічні рішення навіть із країнами, які перебувають під західними обмеженнями. Для Білорусі такий інтерес є шансом частково компенсувати втрати від санкцій, але відсутність достатніх обсягів продукції та транспортних коридорів робить цей шанс доволі примарним.
Наразі невідомо, чи продовжаться переговори після публічного визнання Лукашенка про нестачу калію. Ані Білий дім, ані Мінськ поки не оприлюднили офіційних деталей можливої домовленості. Спостерігачі зазначають, що подальший розвиток подій залежатиме від позиції Києва щодо транзиту та від готовності європейських партнерів США толерувати економічні контакти з Білоруссю.