14 вересня 1812 року імператор французів Наполеон Бонапарт на чолі Великої армії вийшов на Поклонну гору, очікуючи на прибуття делегації московської знаті з ключами від міста. Цей момент мав стати абсолютним апогеєм його найамбітнішої військової кампанії — підкорення Російської імперії. Однак замість тріумфу Наполеон отримав спустошене місто, яке того ж дня охопили пожежі. Вхід до Москви, який він вважав перемогою, обернувся пасткою, з якої Велика армія вже не змогла вибратися.
Наполеон розраховував, що захоплення стародавньої столиці змусить російського імператора Олександра I піти на мирні переговори. Але цього не сталося. Російська армія під командуванням Михайла Кутузова залишила Москву без бою, а більшість мешканців покинули місто. Французький імператор опинився в оточенні попелища, без провіанту, фуражу та даху над головою для своїх солдатів. Пожежі, що спалахнули 14 вересня, знищили більшу частину дерев'яної забудови, включно з продовольчими складами. Це позбавило Велику армію найнеобхіднішого напередодні зимівлі.
Відсутність капітуляції та знищення запасів поставили Наполеона у безвихідь. Він залишався в Москві понад місяць, марно сподіваючись на відповідь Олександра I. За цей час армія втратила боєздатність через хвороби, голод і постійні напади російських партизанів. Коли ж у жовтні французи вирішили відступати, було вже запізно. Шлях назад пролягав через спустошені війною землі, а зима 1812 року виявилася надзвичайно суворою. Велика армія, яка налічувала понад 600 тисяч осіб на початку кампанії, була майже повністю знищена.
Історики одностайні: саме вхід до Москви 14 вересня 1812 року став психологічним і стратегічним переломом. Наполеон досяг максимального територіального контролю в Європі, але втратив армію, яка була основою його могутності. Ця подія поклала початок краху Першої імперії та призвела до вигнання Бонапарта на острів Ельба, а згодом — до остаточної поразки при Ватерлоо. Для Росії ж «Вітчизняна війна 1812 року» стала символом національної стійкості та єдності.
Вхід до Москви часто називають «пірровою перемогою» Наполеона. Він здобув столицю, але не мир, і втратив інструмент для подальших завоювань. Військова кампанія, яка мала закріпити французьку гегемонію в Європі, натомість прискорила її кінець. Від 14 вересня 1812 року Велика армія вже не була тією силою, що перемагала при Аустерліці та Єні. Вона перетворилася на тінь, приречену на відступ і загибель.