Між Україною та Польщею немає ані «поганих», ані «добрих» стосунків, оскільки йдеться про дві суверенні держави, кожна з яких відстоює власні національні інтереси. Таку думку висловив голова Українського інституту національної пам'яті, історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров в інтерв'ю, присвяченому історичним міфам і діалогу із сусідами.
За його словами, Київ досі залишається ідеологічно недорозвиненим містом. У столиці немає повноцінних пам'ятників Івану Мазепі, Симону Петлюрі та Павлу Скоропадському, а також головного меморіалу загиблим захисникам і захисницям. Алфьоров наголосив, що місто, яке претендує на роль сакрального центру нації, не може існувати без увічнення ключових постатей державотворення.
Історик також пояснив, чому виступає проти терміна «деколонізація». На його переконання, Україна не була класичною колонією, як африканські країни: вона мала власну еліту та дворянство, тому доцільніше говорити про «деімперіалізацію». Алфьоров нагадав, що Микола Гоголь писав російською, але залишається українським письменником, так само як Ференц Ліст не стає німцем через незнання угорської.
Окремо він порівняв український та польський досвід роботи з минулим. Польський Інститут національної пам'яті — це фактично «міністерство історії» з понад двома тисячами співробітників і власними прокурорами. Польща ще наприкінці 1980-х провела жорстку люстрацію та відсторонила комуністів від влади, тоді як Україна, за словами Алфьорова, запізнилася з очищенням.
Голова УІНП нагадав, що незалежність 1991 року була проголошена за рахунок комуністичної більшості в парламенті, і тоді не вдалося провести очищення. Закон про декомунізацію мав закрити всі питання ще 2016 року, але проти виступили органи місцевого самоврядування. Депутати в багатьох містах, за його словами, відмовлялися перейменовувати вулиці заради власних рейтингів, посилаючись на електорат.
Алфьоров також торкнувся теми історичних міфів як зброї. Він переконаний, що Росія веде проти України війну міфів, а держави продукують історичні наративи, аби обґрунтувати претензії на минуле, сьогодення і майбутнє. За його словами, у сучасному світі домінує популізм, і запит популістів на історію надзвичайно великий.
Як академічний історик, Алфьоров переконаний: Російська Федерація розпадеться, бо це вектор усіх імперій. Водночас Україна, на його думку, обов'язково збережеться, оскільки перемагають прогресивні народи. Він зауважив, що академічна історія визначає етапи розвитку націй і дає змогу стратегічно передбачати рух держави, тоді як популісти використовують минуле як гру, від якої гинуть не лише ідеї, а й люди.
Окремо Алфьоров відповів на закиди, що питання декомунізації «не на часі» під час війни. Він нагадав приклад 1918 року, коли Павло Скоропадський за три місяці при владі повністю перевів документацію на українську мову. На думку історика, коли суспільству кажуть, що тема не на часі, це означає відмову від власних інтересів.
За словами Алфьорова, у столиці досі бракує пам'ятників тим, хто творив українську державність. Він нагадав, що в Києві є пам'ятники Кию, Щеку, Хориву, Аскольду, Ользі, Володимиру, Ярославу, а далі — провал на століття, потім Сагайдачний, Хмельницький, Орлик і Грушевський. На його переконання, незалежна Україна має мати сміливість увічнити Мазепу, Петлюру та Скоропадського.
Голова УІНП також згадав, що Ленін стояв на Бессарабці до грудня 2013 року, попри те, що ця постать знищила українську державність. Він наголосив: у столиці держави, яка воює, досі немає меморіалу загиблим захисникам і захисницям, і це питання потребує нагального вирішення.