Американський журналіст Еван Гершкович, кореспондент The Wall Street Journal, який провів 491 день у російських в'язницях за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві, розповів про свій досвід перебування в полоні та про те, як функціонує система російського президента Володимира Путіна. Про це він говоритиме в інтерв'ю німецькому виданню t-online з нагоди виходу своєї книги спогадів «Ця проклята прекрасна країна».
Гершковича затримали в березні 2023 року під час редакційного відрядження до російського Єкатеринбурга. Служба безпеки Росії (ФСБ) звинуватила його у шпигунстві, хоча жодних доказів надано не було. Журналіст став заручником Кремля, який використовував його як розмінну монету в політичних цілях. Лише після тривалого ув'язнення його звільнили в результаті обміну полоненими.
У розмові Гершкович розповів, що в російській в'язниці він зустрів співкамерника, який нагадав йому самого Путіна. Цей чоловік, за його словами, виріс на вулиці, був вуличним бійцем, жив за певним кодексом, висловлювався розумно, пам'ятав кожну деталь, був упертим і неохоче вибачався. «Він сказав мені: якщо ти потрапиш до виправної колонії і хтось нападе на тебе, ти повинен вдарити першим — і так сильно, щоб він більше не підвівся», — переповів журналіст. На його думку, цей співкамерник нагадував Володимира Путіна, який також був вуличним бійцем і вірить у необхідність бити першим.
За словами Гершковича, Путін наполегливий, знає, чого хоче, і вірить у силу примусу для досягнення своїх цілей. Журналіст зазначив, що спостерігати за цією «мініверсією Путіна» у в'язниці було надзвичайно повчально. Він також прокоментував спроби США вести переговори з Путіним через посередників, зокрема через Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, зазначивши, що російський лідер непохитний і вірить у силу зброї.
Гершкович поділився своїми спостереженнями щодо російського суспільства. За його оцінкою, близько 15 відсотків росіян підтримують війну і Путіна, ще 15 відсотків не підтримують ні війни, ні Путіна, а решта 70 відсотків — це мовчазна більшість, яка відсторонилася від політики і невідомо, що насправді думає. У в'язниці він побачив подібну картину: більшість не хотіла замислюватися над цими питаннями, політичні в'язні були явно проти війни, а звичайні кримінальники часто казали, що Путін «хороший хлопець» і «наш тип».
Журналіст також розповів про контакти з тюремниками та співробітниками ФСБ. За його словами, ззовні цей апарат здається монолітним, але всередині він складається з різних людей. Один із тюремників, коли його запитали про ставлення до війни, лише посміхнувся і зробив жест, ніби застібає рота на блискавку. Серед співробітників ФСБ, за словами Гершковича, є циніки, які вважають, що належність до елітної служби дає їм право робити все, що завгодно, є наївні люди, які вірять у систему, і є ті, хто щиро вважає себе патріотами.
Гершкович навів приклад, коли росіянина засудили до 14-15 років ув'язнення за пожертву 20 доларів українській благодійній організації, яка допомагає бездомним і собакам. Коли журналіст зауважив, що це надмірно, йому відповіли: «Ми знаємо, що це надмірно, але законодавці так написали закон». На його думку, це свідчить про наївну віру в те, що система працює саме так.
Історія Гершковича — це не лише розповідь про особисті страждання, а й свідчення про те, як Кремль використовує іноземців як інструмент політичного тиску. Його звільнення стало результатом складних дипломатичних переговорів, а сам журналіст наголошує, що його досвід дає змогу краще зрозуміти логіку російської влади та суспільні настрої в країні.