Кремль продовжує висувати територіальні вимоги до України, посилаючись на спільну історію, і не обмежується лише Донбасом. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), на який посилається РБК-Україна. Аналітики наголошують, що президент Росії Володимир Путін заявляє про претензії, які виходять далеко за межі Донецької та Луганської областей.
Для обґрунтування своїх вимог Путін використовує власне трактування історії та стверджує, що українці й росіяни нібито є «одним народом». 22 жовтня він заявив, що окуповані українські території нібито є «територією історичної Росії». Того ж дня він відкинув пропозицію президента України Володимира Зеленського заморозити бойові дії по поточній лінії фронту в межах угоди про припинення вогню.
За даними ISW, під поняттям «історична Росія» Путін, імовірно, має на увазі так звану «Новоросію». Це нечітко окреслена концепція регіону на півдні та сході України, який російська влада намагається представити як невід'ємну частину РФ. До цієї концепції Кремль включає Крим, Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області. Крім того, у російських уявленнях про «Новоросію» фігурують Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська та Одеська області. Отже, заяви Москви про «історичні права» стосуються значно ширшої території, ніж та, яку російська армія намагається захопити на Донбасі.
Наразі Кремль наполягає на приєднанні до Росії територій, які залишаються під контролем України. Зокрема, Москва вимагає передати 20,5 відсотка Донецької області, що перебувають під українським контролем, 24,5 відсотка Запорізької області, включно із Запоріжжям, де до повномасштабного вторгнення мешкало понад 700 тисяч людей, і 30 відсотків Херсонської області, зокрема Херсон, населення якого до війни становило майже 300 тисяч осіб.
За оцінкою ISW, територіальні претензії Росії можуть виходити далеко за межі цих вимог і не обмежуватися так званим «фортечним поясом» України на Донеччині. Потенційно вони можуть охоплювати всю територію країни. Аналітики також вказують, що Путін продовжує наполягати на досягненні всіх заявлених військових цілей Росії, серед яких є вимоги, що фактично передбачають повну капітуляцію України. На думку ISW, така позиція свідчить про відсутність у Кремля готовності до компромісного мирного врегулювання. Москва розглядає переговори з Києвом передусім як спосіб домогтися прийняття Україною російських умов, а не як можливість знайти взаємоприйнятне рішення. Відмова підтримати припинення вогню по нинішній лінії фронту також демонструє, що Росія не готова просто зафіксувати поточну ситуацію на полі бою.
Тим часом державний секретар США Марко Рубіо заявив, що війна Росії проти України «насправді стосується Донбасу». За його словами, йдеться про територію, що становить близько 11 відсотків частини країни, яку Росія прагне отримати, але не може захопити військовим шляхом, тоді як Україна не бажає від неї відмовлятися. Рубіо наголосив, що конфлікт може завершитися лише дипломатично і що сторони мають піти на поступки. Він також заявив, що ситуація складна, а рішення неможливо досягти, доки обидві сторони не сядуть за стіл переговорів, і що Вашингтон готовий виступити посередником.
Президент Зеленський, зі свого боку, заявив, що Україна готова якнайшвидше завершити війну, зокрема шляхом припинення бойових дій по нинішній лінії фронту. Водночас Київ не погодиться юридично визнати тимчасово окуповані території російськими. За словами Зеленського, 20 жовтня під час спілкування з представниками США сторони детально обговорили гарантії безпеки для України.