Данія фінансує не лише суспільне мовлення, а й приватні незалежні медіа. За медіаугодою на 2023–2026 роки загальний обсяг фінансування становить близько 736 млн євро, з них понад 76 млн євро передбачено на підтримку приватних новинних редакцій. Це один із прикладів того, як держава може підтримувати журналістику, не беручи на себе контроль над її змістом.
Система побудована як поєднання кількох напрямів. Окремо фінансується суспільне мовлення, окремо редакційна продукція приватних медіа, а також передбачені спеціальні механізми для місцевих і регіональних видань. Державну підтримку можуть отримувати не лише великі національні бренди, як Politiken, Berlingske чи Jyllands-Posten, а й місцеві та регіональні редакції, невеликі газети, спеціалізовані медіа та журналістські журнали. Серед інших отримувачів згадуються Information, Kristeligt Dagblad, Altinget, Zetland, Sermitsiaq та Nordjyske.
Фінансування розраховується на основі підтверджених редакційних витрат, зокрема зарплат журналістів, редакторів, фотографів і дослідників, які безпосередньо створюють матеріали. За основною програмою держава може покривати до 35% таких витрат. Це не повне утримання редакції, а допомога, яка дозволяє їй працювати стабільніше. Підтримка прив’язана саме до журналістської роботи, а не до будь-яких витрат медіакомпанії, тож держава не бере на себе повне утримання медіа.
Для локальних видань діють окремі умови. Такі редакції працюють на менших ринках, мають менше рекламних можливостей і часто залишаються єдиним професійним джерелом новин для своєї громади. Для них важливі не лише суми допомоги, а й вимоги до мінімального розміру редакції, регулярності виходу та обсягу власного журналістського контенту.
Підтримка поширюється і на цифрові формати. Редакції можуть отримувати допомогу за тексти, відео, аудіо та інші форми журналістського контенту. Zetland працює переважно як цифрове медіа з підписною моделлю, а Altinget спеціалізується на політичній та суспільно важливій інформації. Водночас чинна система значною мірою сформована під традиційні друковані видання, і саме це стало однією з причин, чому Данія зараз переглядає правила.
Ключовий принцип данської моделі стосується ухвалення рішень. Фінансування визначає незалежна Медійна рада, до складу якої входять фахівці з медіа, права, економіки та державного управління. Рада розподіляє кошти за прозорими критеріями, а редакційна позиція медіа не оцінюється: не має значення, чи видання критикує уряд, підтримує опозицію або займає нейтральну позицію. Рішення Ради не можна оскаржити до міністра культури.
Підтримка також пов’язана з відповідальністю. Медіа, які отримують державні кошти, мають дотримуватися законодавства про медіа та журналістської етики. У Данії діє незалежна Рада у справах преси, яка розглядає скарги громадян і може зобов’язати редакцію опублікувати рішення про порушення.
В Україні ідея подібного механізму обговорюється давно. У 2019 році тодішній міністр культури Володимир Бородянський пропонував створити фонд розвитку інформаційного простору. У 2022 році до ідеї повернувся голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, який говорив про окремий фонд грантів для медіа. Станом на сьогодні такої державної грантової інституції в Україні немає, і ідея так і не перетворилася на працюючу систему. Досвід Данії показує, що для журналістики важливі не лише обсяги фінансування, а й правила розподілу коштів, критерії допуску та запобіжники від політичного впливу.