Дискусія про те, чи «вбиває ШІ інтернет», швидко виходить за межі технологій. Насправді йдеться про перерозподіл влади між авторами, сайтами, пошуковиками та новими AI-посередниками. Старий механізм був відносно зрозумілим: платформа індексувала чужий контент і направляла користувача до джерела. Новий механізм може дати готову відповідь, не створивши відвідування для того, хто цю відповідь колись написав.
Stack Overflow добре показує масштаби зміни, але й тут важлива точність. Вірусна цифра «мінус 98,5% трафіку» не підтверджується як показник загального вебтрафіку. Близьке до 99% падіння видно у кількості нових запитань від історичного піку. У травні 2026 року їх було лише близько 42 на день проти понад 6,7 тисячі на піку 2014-го. Дослідження пов’язують прискорення спаду публічних внесків із поширенням ChatGPT.
Для держав і регуляторів тут виникає нова проблема цифрових суспільних благ. Відкриті форуми, енциклопедії, документація та незалежні медіа існують не лише як бізнеси. Вони створюють публічний шар знань, який можна перевірити, процитувати, доповнити й оскаржити. Приватна розмова з чатботом не залишає такого самого сліду. Якщо мільйони корисних запитань більше не публікуються, суспільство отримує зручніший інтерфейс, але слабшу спільну пам’ять.
Cloudflare у 2026 році прямо описує зміну економіки відкритого вебу: AI-crawlers забирають великі обсяги інформації, тоді як реферальний трафік повертається непропорційно малим. Для видавців, форумів і спеціалізованих спільнот це вже питання не лише реклами, а й здатності оплачувати редакторів, модераторів, інфраструктуру та експертну працю.
Водночас регулювання не повинно виходити з хибної тези, що ШІ просто «знищує сайти». Similarweb оцінює трафік генеративних AI-сервісів у 9,5 млрд вебвідвідувань на місяць, але загальний інтернет залишається значно більшим. Google стверджує, що AI-відповіді можуть приводити якісні переходи на джерела, а після того, як ChatGPT зробив посилання помітнішими, реферальний трафік із нього різко зріс.
Отже, політичне питання полягає не в забороні нового способу пошуку, а в правилах співіснування. Хто має право використовувати контент для відповіді? Чи повинен інтерфейс чітко показувати джерело? Як винагороджувати авторів і спільноти, якщо користувач отримав цінність, не відвідавши їхній сайт? І як зберегти публічні майданчики, де люди не лише споживають відповідь, а й сперечаються, виправляють помилки та створюють нове знання?
ШІ змінює не сам факт існування інтернету, а його суспільний контракт. Від того, як компанії та регулятори перебудують цей контракт, залежить, чи стане майбутній веб багатшим на знання — чи перетвориться на кілька великих інтерфейсів над дедалі тоншим шаром незалежних джерел.