Європейські аналітичні центри дедалі частіше проводять військові стратегічні ігри, щоб перевірити, як союзники відреагують на можливу агресію Росії проти балтійських країн. В одній із таких симуляцій, за участі представниці українських медіа, Україна мала роль партнера, чий бойовий досвід є визначальним. За словами учасників, для ефективної відповіді важлива не окрема поставка озброєння, а цілісна система, яку Європа ще не побудувала.
Сценарій гри був максимально наближений до реальності. Росія починає агресивні дії біля кордону з Литвою, а озброєні люди з білоруського боку атакують кордони Латвії. Ці умови відтворюють події вересня, коли російські війська проводили навчання біля Сувальського коридору. Європейські аналітики, враховуючи гібридний арсенал Москви і торішні дронові атаки, припускають, що Росія діятиме за схемами, які вже випробувала проти України.
Попередня симуляція Ernstfall, яку минулого року провели німецьке видання WELT і Центр варгеймінгу Університету Бундесверу в Гамбурзі, дала тривожний результат. Учасники з Німеччини та інших країн, які грали за Захід і Росію, допустили окупацію литовського міста Маріямполе з 49 тисячами мешканців. Німецька бригада НАТО залишилася в казармах, оскільки підходи до них за сценарієм були заміновані. Едвард Лукас, який аналізував гру, зазначив, що інстинкт німецьких гравців полягав у деескалації, а не в перемозі.
У тій грі США не прийшли на допомогу. Адміністрація, яка святкувала припинення вогню в Україні, погоджувалася сприяти обороні НАТО лише за умови консенсусу в Альянсі і не для прямого зіткнення з Росією. Цього виявилося недостатньо для застосування статті 5. Європейські альтернативи, зокрема стаття 42.7 Договору про ЄС і бойова група на п’ять тисяч військових, на тлі російської операції виглядали непропорційними. Наприкінці гри Польща запропонувала повітряний міст до Литви, але чи підтримали б її союзники, з’ясувати не вдалося.
Нинішню симуляцію організували Фонд Фрідріха Науманна та ізраїльський Інститут досліджень національної безпеки. У середині вересня в Тель-Авіві зібралися учасники з Німеччини, Литви, Польщі, України, Ізраїлю та США. Мета полягала в тому, щоб показати: Німеччина та Європа можуть діяти рішучіше, навіть без США. Україну запросили, зокрема, через її досвід протистояння Росії.
Умови гри передбачали, що в березні 2027 року Росія оголошує гуманітарну кризу в Калінінграді, де бракує пального, і вимагає пропустити конвой без литовського контролю. Москва висуває ультиматум і зосереджує до 10 тисяч військових у західній Білорусі. Німецький уряд приводить 45 бригаду в готовність, санкціонує передачу Україні ракет Taurus, а ЄС береться за тіньовий нафтовий флот Росії. Москва відповідає інформаційною ескалацією та провокаціями на кордоні, де відбувається перестрілка із загиблими й пораненими.
За логікою гри, НАТО активує регіональні плани оборони, але стаття 5 не застосовується. Європейські лідери підтримують Литву і просять Київ надати дрони. Учасники дійшли висновку, що проблема полягає не в постачанні дронів, а в людях, які ними керуватимуть. Тому наступним кроком стали спільні навчання України та НАТО, оскільки бойова країна не може безперешкодно передати цілу бригаду. Ціна такої стратегії в грі була високою: наступного дня Росія ракетними ударами вбила 90 людей у Києві. Компроміс наприкінці передбачав супровід конвою силами США і Туреччини з оглядом вантажу.
Результати симуляції показують, що стримування Росії залежить від швидкості та єдності рішень союзників, а не лише від обсягу поставок. Україна у цих сценаріях виступає не просто донором досвіду, а частиною системи, без якої європейська оборона залишатиметься вразливою.