Українські металургійні підприємства наполягають на збереженні нульової квоти на експорт металобрухту доти, доки не буде створено механізм, за якого держава отримуватиме реальні доходи від такої діяльності. Про це заявив президент галузевого об'єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков, повідомляє РБК-Україна.
За його словами, значна частина брухтозаготівельної галузі працює «в сіру» — за схемами з використанням ФОП. Як наслідок, платежі до бюджету від експортної діяльності мінімальні, а валютна виручка нерідко не повертається в країну. Каленков наголосив, що відновлення експорту металобрухту нині неминуче призведе до його дефіциту — можливо, за рік, а може, через три-п'ять років.
«Увесь металобрухт, який перебуває в Україні, може і має бути перероблений тут, на українських металургійних комбінатах. Українська держава отримає від цього в рази, а то й на порядок більше надходжень, ніж просто від експорту брухту зараз», — зазначив він.
Експерт також нагадав про стратегічне значення брухту для України. У міру відновлення країни очікується істотне зростання частки електрометалургії в металургійній галузі, а разом із нею — і зростання споживання брухту всередині України. Електрометалургія є екологічнішим способом виробництва щодо викидів CO₂, що дає змогу українській металургії відповідати європейським екологічним стандартам (CBAM). Ключовим чинником для розвитку цього напряму стане саме доступ до сировини, ресурс якої в Україні вже обмежений.
Галузь переживає складні часи, оскільки ключові металургійні підприємства були змушені зупинити роботу після ракетних обстрілів. Однак Каленков не вважає поточну ситуацію аргументом на користь відновлення експорту металобрухту, оскільки відновлення роботи комбінатів «значною мірою залежить від того, чи ми зможемо купувати брухт всередині України». Це один із багатьох чинників, здатний прискорити відновлення виробництва, зокрема для підприємств електрометалургії, як-от «Інтерпайп».
Крім того, такі меткомбінати, як «Запоріжсталь» і «Каметсталь», опрацьовують можливість мінімізації використання чавуну (з урахуванням втрати контролю над Покровською вугільною групою) і максимізації використання металобрухту в технологічному ланцюжку під час виробництва сталі.
За словами Каленкова, єдиний спосіб відновити експорт металобрухту — зробити так, щоби цей експорт супроводжувався платежами на користь бюджету. Для цього є два шляхи. Перший передбачає повернення до експортного мита в розмірі 180 євро за тонну, яке слід поширити на експорт до ЄС (з урахуванням положень Угоди про асоціацію з Євросоюзом). Другий передбачає квотування.
При цьому експерт вважає можливим запровадити певні квоти, які не будуть значно підривати поточну і майбутню конкурентоспроможність української металургії. «Але ці квоти, на мою думку, мають якось реалізовуватися на аукціонах Prozorro, щоб держава все ж таки хоч щось заробляла від цього експорту. Інакше, якщо просто відкрити експорт, ефект для держави виявиться нульовим — у частині надходження валютної виручки і надходжень до бюджету, але поточну й довгострокову конкурентоспроможність української металургії буде ґрунтовно підірвано», — резюмував він.
Раніше економіст Вадим Забловський пояснював, чому умови мають бути рівними для всіх та як схеми з експортом металобрухту нищать бюджет та ринок.