Wireva

Рівень корупційного досвіду українців за 2008–2025 роки знизився майже вчетверо

За даними НАЗК, частка громадян, які стикалися з корупцією особисто, скоротилася з 67,8% у 2008 році до 18,2% у 2025-му, але для вступу до ЄС потрібні подальші кроки, зокрема ухвалення нової антикорупційної стратегії.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

Частка українців, які особисто стикалися з корупцією, за останні роки суттєво зменшилася. За даними Національного агентства з питань запобігання корупції, у 2008 році з корупційним досвідом зіткнулися 67,8% громадян, а у 2025-му — 18,2%. Про це пише заступник голови НАЗК Дмитро Калмиков у колонці для «Української правди». Йдеться саме про особистий досвід, а не про суб'єктивні оцінки, тобто про ситуації, коли людина сама давала хабар або стикалася з вимогою заплатити. Автор підкреслює, що такий підхід дозволяє оцінювати реальну ситуацію, а не відчуття суспільства.

За період 2018–2025 років показник скоротився з 41,5% до 18,2%. Найбільше зменшення після 2015 року зафіксовано у сфері медичних послуг: з 76% до 24%. Однаковою мірою знизився рівень корупції у школах і під час взаємодії з поліцією — з 67% до 13% в обох випадках. У судовій системі показник зменшився з 48% до 25%, а під час реєстрації земельних ділянок і майна — з 49% до 34%. Кожна з цих сфер безпосередньо стосується звичайних громадян, адже саме з ними люди стикаються найчастіше.

Порівняно з країнами Європейського Союзу ситуація в Україні поки що залишається гіршою. Середній показник корупційного досвіду в ЄС становить близько 5%. Найбільш уражені корупцією держави союзу — Мальта, Болгарія, Хорватія та Греція — мають показники в межах 11–14%. Водночас серед країн-кандидатів Україна виглядає краще за окремих сусідів: у Сербії цей показник становить 23%, в Албанії та Північній Македонії — 25%. Тож різниця з членами союзу залишається значною, але з частиною кандидатів Україна вже порівнянна не на користь інших.

Автор пов'язує зниження корупційного досвіду з реформою публічного управління, реформою судочинства, роботою антикорупційних інституцій і галузевими реформами. Як приклад дерегуляції Калмиков наводить технічний огляд транспортних засобів: за його словами, таких оглядів проводиться 6–7 мільйонів на рік, а рівень корупції в цій сфері сягав майже 90%. Після переходу на сервісні центри МВС (ЦНАП) частка контактів з корупцією впала з 65–70% приблизно до 5%. Саме перенесення процедур у зрозумілі та формалізовані сервіси, за логікою автора, зменшує можливості для неформальних платежів.

Серед пріоритетів, які пропонує НАЗК, — розмежування політичних і адміністративних посад у державній службі, призначення на основі заслуг і забезпечення незалежності суддів. Крім того, автор наголошує на необхідності захистити антикорупційні органи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Вищий антикорупційний суд. Без їхньої стабільності, за словами Калмикова, неможливо вести системну роботу, оскільки саме ці інституції відповідають за виявлення та розслідування корупційних злочинів.

Окремо Калмиков звертає увагу на затримку з ухваленням нової Антикорупційної стратегії. Відповідний законопроєкт 15230-д досі не ухвалено, навіть у першому читанні. Ухвалення стратегії є однією з вимог ЄС, і від її виконання залежить можливість отримати близько 22 мільярдів гривень. Затягування, за словами автора, блокує скоординований підхід до боротьби з корупцією та ускладнює виконання орієнтирів для євроінтеграції. Поки стратегії немає, кожен напрям реформ, за його оцінкою, залишається розрізненим, а результати важко закріпити на рівні держави.

Same event, other desks

Story file →