Державна програма єОселя за чотири роки перетворилася з експерименту на основу іпотечного ринку країни. Як пише голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк у колонці для РБК-Україна, на програму припадає 93% усіх нових житлових кредитів в Україні. За цей час вона допомогла придбати житло понад 29 тисячам родин, а банки видали кредитів на 51,6 млрд грн.
Шуляк нагадує, що восени 2022 року, коли держава запускала програму, скептики питали, хто братиме кредит на двадцять років в умовах невизначеності. Спочатку кредити оформлювали десятками на тиждень, потім сотнями. У родинах, які скористалися програмою, зростають понад 19 тисяч дітей.
Цього року програма прискорилася. З січня видали 6 426 кредитів на 12,8 млрд грн. За перше півріччя це 8,4 млрд грн, тоді як торік за той самий період було 5,5 млрд грн, тобто зростання понад 50%. Майже половину позичальників становлять військові, силовики та ветерани. Далі йдуть українці без власного житла, переселенці, медики, вчителі й науковці. Як приклад авторка наводить один звичайний тиждень на початку жовтня, коли кредити отримали 159 родин, зокрема 46 ветеранів, 33 військових, 45 людей, які вперше купують житло, 18 родин переселенців, дев'ять медиків, сім учителів і одного науковця.
Авторка наголошує, що єОселю варто розглядати насамперед як економічний інструмент. Будівництво запускає ланцюжок замовлень на цемент, арматуру, вікна, меблі та побутову техніку, а частка галузі у ВВП України досі значно менша, ніж у європейських сусідів. У 2025 році близько третини угод у новобудовах пройшли через єОселю, а в березні 2026 року ринок зафіксував рекорд за кількістю іпотечних угод у новобудовах. Іпотечний портфель сягнув близько 50 млрд грн і за рік зріс на 35%. Частка угод дорожчих за 3 млн грн скоротилася з 37% у 2025 році до 24% у березні 2026-го, а квартири до 50 м² обрали 62% позичальників.
Водночас Шуляк застерігає, що сам попит житла не збудує. Будівельні матеріали з початку року подорожчали на 20-25%, і якщо ліміти вартості в програмі не встигатимуть за ринком, частина квартир може випасти з неї. Галузь також втратила багато працівників через мобілізацію та виїзд, тож будівництво, яке раніше тривало рік, може затягнутися на півтора. Авторка закликає до програм перекваліфікації та залучення жінок, ветеранів і переселенців до професії.
Окремо вона говорить про тиск на сумлінний бізнес. Боротися зі зловживаннями потрібно, але коли обшуки та арешти рахунків стають інструментом тиску, будівництво зупиняється, а родина, яка вже платить іпотеку, залишається без квартири. Для іпотечного ринку така непередбачуваність є одним із найбільших ризиків. Шуляк також вказує на досі існуючі ручні дозволи на місцях, через які містобудівні умови залежать від домовленостей, що затягує строки й здорожує житло. Відповідь, на її думку, полягає в повній цифровізації документації та однакових правилах для всіх.
Щодо механізму, авторка згадує оператора програми ПрАТ «Укрфінжитло», роль якого, за її словами, визначає, чи стане єОселя ринковим інструментом. Відмінність від попередніх програм полягає в тому, що держава не роздає квартири, а працює через банки. Їх у програмі десять, державних і комерційних, і саме банк оцінює позичальника та житло. Заявку можна подати в застосунку Дія, попереднє рішення людина бачить у смартфоні, без відпусток на роботі та походів по кабінетах.