Фонд Displacement Кейт Бланшетт готується до виходу п’яти короткометражних фільмів у партнерстві з журналом The New Yorker. Придбання стрічок стало першим результатом роботи фонду, а перший список проєктів уже має світову прем’єру на фестивалі 2026 року.
До перших проєктів фонду увійшли роботи Мохаммада Расулофа, Шахрбану Садат, Мо Харав, Марини Ер Горбач і Хасана Каттана. Усі вони присвячені темі переміщення і розповідають історії про ідентичність, належність до місця і вигнання. Саме ці теми визначили концепцію фонду, який працює з кіно про людей, змушених покинути дім. Перша програма формується з проєктів, які вже були показані публіці, тож для глядачів The New Yorker це можливість побачити їх поза фестивальним контекстом.
Придбання фільмів відбулося після їхніх світових прем’єр на фестивалі 2026 року. Для The New Yorker співпраця є способом представити авторське кіно про переміщення широкій аудиторії, а для фонду — можливістю донести ці роботи до читачів журналу та їхніх глядачів. Такий формат дає короткометражкам шлях до аудиторії, який зазвичай складно забезпечити після фестивальних показів, коли фільми часто лишаються поза широкою увагою.
Кейт Бланшетт пов’язана з темою фонду не лише як ініціаторка проєкту. Нещодавно з’явилася інформація, що режисер Тодд Гейнс планує екранізацію п’єси Жана Жене «Служниці», а Бланшетт може зіграти в його наступному фільмі. Гейнс підтвердив це в інтерв’ю французькому журналу Le Point, пояснивши, що його наступна картина після стрічки De Noche, запланованої на 2027 рік, буде адаптацією «Служниць». Він зазначив, що має для історії особливий підхід, який не розкрив, і додав, що Бланшетт, яка грала п’єсу на сцені разом з Ізабель Юппер, може з’явитися у фільмі. Сюжет розповідає про двох сестер, Клер і Соланж, які працюють служницями у багатої пані та проводять вечори, розігруючи її приниження й убивство. Історія частково надихнулася справою сестер Папен 1933 року, коли дві французькі служниці вбили свою господиню та її доньку. Варто підкреслити, що ці деталі походять із неперевіреного джерела, тому їх слід сприймати як попередню інформацію.
Окремо варто згадати комедію «Wicker» з Олівією Колман, Пітером Дінкледжем та Александром Скарсгордом. За відгуками видання NME, фільм знятий режисерами Елеонорою Вілсон і Алексом Хастоном за оповіданням Урсули Віллс-Джонс 2008 року «The Wicker Husband», і дія відбувається в умовно середньовічному англійському селі. Колман грає Рибалку, яка вирішує не шукати чоловіка, а замовити його у Плетельника, якого зіграв Дінкледж. Стрічка має прем’єру в британських кінотеатрах 30 жовтня. Це не має прямого стосунку до фонду Бланшетт, проте показує, що тема незвичних історій та несподіваних стосунків присутня в кіно цього року.